Яку перспективу запропонує українським школярам Швейцарія?

Українські школярі вивчають французьку мову під час відвідування інтеграційного класу (SCAI) у Професійному коледжі EPASC, вівторок, 24 травня 2022 року, місто Шатонеф (Chateauneuf), регіон м. Сьон, кантон Вале. © Keystone / Jean-christophe Bott

Діти-біженці з України швидко знаходять собі в Швейцарії відповідну школу. Однак, як показує нове соціологічне дослідження, у цій галузі все ще існують перешкоди і проблеми.

Майже рік тому 18-річна Софія залишила позаду все своє життя в Одесі, своїй «перлині біля моря», і втекла до Швейцарії через повномасштабну війну росіян проти України, розділивши сумну долю майже 75 тисяч її співвітчизників, які потрапили до Конфедерації. Попри трагічні обставини, вона має вигляд звичайного підлітка — безтурботна та життєрадісна!

Софія добре пам’ятає свій перший день у кантональній школі в Шаффхаузені: «Усі в моєму класі були дуже, дуже добрі до мене. Проте було нелегко — незалежно від того, говорив хтось літературною німецькою чи швейцарським діалектом німецької, я нічого не розуміла». За дуже короткий час ситуація змінилась радикально.

Сьогодні Софія розмовляє напрочуд гарною німецькою мовою. Вона розуміє все, включно зі швейцарською німецькою, у неї з’явилися друзі. Трохи згодом у кантональну школу Шаффхаузена прийшов і 17-річний Микита, теж з Одеси, але з іншого району міста. Раніше вони не були знайомі. Він теж добре розмовляє німецькою, сміється й активно жестикулює.

Микита вражений тим, наскільки прозора і гнучка швейцарська шкільна система. Спочатку його направили до зовсім іншої школи, але за певний час йому дозволили перейти до школи кантонального рівня, бо вчителі помітили, як швидко він вивчив німецьку мову і наскільки здібний у математиці.

«Вчителі допомагають тобі, коли помічають, що ти справді налаштований серйозно вивчати математику», — з радістю каже Микита. Він певен, що це відкриває абсолютно нові можливості, наприклад, вчитися потім у виші, якщо розпочав свою освіту не в гімназії, а в реальній школі. «І це неймовірно круто!» [реальна школа націлює на професійну, а не академічну кар’єру. Як влаштована швейцарська «дуальна» система освіти: нижче за посиланням. – Прим.]

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Але, як каже Паскаль Херцог (Pascale Herzog), доцент цюріхського Педагогічного інституту (Pädagogische Hochschule Zürich PHZH), так злагоджено й успішно шкільна кар’єра складається далеко не в усіх дітей українських біженців. Нині доцент спеціально вивчає становище таких учнів у швейцарських початкових школах. Дослідження розраховане на три роки, але перші результати вже є.

«Біженці та проблеми освіти»: дослідження PHZH

Дослідження цюріхського Педінституту (Pädagogische Hochschule Zürich, PHZH) «Біженці та проблеми освіти» («Bildung nach der Flucht» — Die Studieder PHZH») вивчає питання, пов’язані з реінтеграцією до системи освіти дітей, що вимушені покинути свої країни через війну. Експерти-освітяни вивчають ситуацію зі шкільною освітою дітей-біженців у Швейцарії. Основну увагу приділяють досвіду, накопиченому дітьми та їхніми сім’ями, в плані сприйняття їхньої нової ситуації у Швейцарії, зокрема й з освітнього ракурсу. Мета полягає в тому, аби розробити пакет заходів щодо вдосконалення процесу інтеграції дітей з досвідом порятунку від війни в систему освіти країни.

Перші висновки, зроблені під час дослідження:

Зарахування до швейцарської школи дітей біженців з України відбувається швидко і без бюрократичної тяганини.

Що молодші діти, то легше провести процес їхньої інтеграції в освітній процес і в новий соціум.

Мовні бар’єри зростають із віком і залежно від типу школи.

Тимчасовий міграційний статус відіграє контрпродуктивну роль у плані соціальної інтеграції та подальших перспектив.

(Примітка: Висновки дослідження стосуються лише біженців з України з ВНЖ категорії S.)

 «Позитивним моментом є те, що зарахування до шкіл дітей з України відбувається без бюрократичної тяганини», — каже Паскаль Херцог. Завдяки ВНЖ категорії S, вони досить швидко отримують доступ до швейцарської системи освіти. Залежно від громади, муніципального утворення чи кантону таких дітей або навчали спочатку окремо у спеціальних класах, або навіть одразу інтегрували безпосередньо у звичайні класи.

Так чи інакше: система спрацювала доволі добре, хоча тимчасово їй і не вистачало педагогів. Тож основну проблему Паскаль Херцог бачить насамперед у дітях біженців з інших регіонів світу, охоплених війною. У них якраз усе складається не так просто. «Їм доводиться проходити через регулярну процедуру надання притулку. Перш ніж вони отримують можливість відвідувати школу, іноді проходить навіть кілька років. Це призводить до величезних труднощів. У цьому сенсі українським дітям дуже пощастило».

Утім, проблем вистачає і в дітей з України. Наприклад, вони не знають, як довго їм буде дозволено залишатися у Швейцарії, чи дозволять їм складати випускні іспити та навчатися далі в цій країні. Ці питання з погляду міграційно-правових засад у довготривалій перспективі поки що жодним чином не врегульовуються. 

Ця невизначеність також турбує Софію та Микиту. «Можна стати абсолютним відмінником, а потім мені одного сонячного дня скажуть, мовляв, війна закінчилася, збирайся, ти мусиш їхати назад в Україну, на все добре», — каже Микита.

Софія відчуває те саме. Вона теж хотіла б коли-небудь жити нормальним життям і навіть пустити тут коріння. «Я щодня запитую себе, як довго все це триватиме. Це так важко». Софія хоче після школи зайнятися соціальною роботою з дітьми. Микита хоче стати актором. Обидва хотіли б мати перспективу і сподіваються, що Швейцарія зможе їм її запропонувати.

Матеріал в оригіналі німецькою мовою: за цим посиланнямЗовнішнє посилання.