«Вони доручили мені прибирати камеру для тортур»

Український військовослужбовець показує одне з приміщень, котре, ймовірно, використовували росіяни як в'язницю для утримання українських військовослужбовців та цивільних осіб, місто Вовчанськ, Харківська область, Україна, 18 вересня 2022 року. Keystone / Oleg Petrasyuk

Український підліток пройшов російський фільтраційний табір. Телеканалу RTS він розповів моторошні подробиці, які можуть шокувати.

Влад – 16-річний український підліток. Хлопець пройшов табір фільтрації, влаштований в Україні росіянами. За програмою обміну полоненими йому вдалося звільнитися і тепер він у безпеці перебуває у Швейцарії. В інтерв’ю швейцарському телеканалу RTS юнак розповів про умови свого ув’язнення. Мета хлопця: звернути увагу на долю тих дітей і підлітків, яким поки що не пощастило, на відміну від нього.

У травні 2022 року батько спробував вивезти Влада із окупованих росіянами українських територій. На блокпості їхню машину зупинили. Батько Влада Олег Буряк каже, що син сидів у нього в машині на задньому сидінні зі своїм телефоном у руках. Російський офіцер подумав, що його знімають на камеру смартфона. Як виявилося, цього було достатньо. Влад опинився у таборі. «Такі діти, як мій син, дотепер утримуються росіянами, розкажіть про це міжнародному співтовариству в Женеві», – говорить Олег.

Він дуже боявся, що його сина катуватимуть чи вб’ють. Після трьох місяців ув’язнення в камері площею лише два квадратні метри, Влада звільнили. Його батько лишається допоки у Запоріжжі, де він працює у військовій адміністрації. В інтерв’ю журналістці телеканалу RTS Морін Мерсьє (Maurine Mercier) Влад розказав про умови свого ув’язнення. Його розповідь може шокувати непідготовлену публіку.

«Вони [росіяни] дали мені завдання прибирати в кімнаті тортур. Я досі відчуваю запах мокрого від крові одягу», — розповідає Влад своєму батькові по відеозв’язку, перебуваючи зараз у безпеці у Швейцарії. Під час своєї розповіді у Влада кілька разів перехоплює подих. Те, що він пережив, це дуже важко для нього, але він хоче розповісти про це «на знак солідарності з тими моїми товаришами по нещастю, які все ще лишаються в ув’язненні».

За словами Влада, щодня до табору, в якому його утримували, прибували все нові й нові бранці: зазвичай по 15 – 20 українських солдатів та цивільних осіб. Кількість дітей, які утримує російська армія, залишається невідомою, оцінки коливаються між сотнями і тисячами.

«Він просто збожеволів»

«Росіяни катують як цивільних, так і солдатів, жорстоко б’ючи їх. Вони, наприклад, вставляють голки під нігті, щоб потім приєднати до них джерела електричного струму. Я дуже боявся, що вони почнуть катувати і мене», – каже Влад. «Я ніколи не забуду одного молодика, 24-річного цивільного, якого катували впродовж двох днів. Вони зняли з нього штани та били струмом його геніталії. Потім він просто збожеволів, як мені здається. Бранець більше не міг стерпіти тортур і вирішив покінчити життя самогубством. Він хотів повіситися в камері, але я зміг втримати його. Однак потім він взяв консервну банку, щоб порізати собі вени», — додає Влад, який й досі не знає, чи вдалося полоненому втекти, чи він так і загинув у катівнях.

Батько Влада, Олег Буряк, та двоє його дітей. RTS-SWI

«Одного разу, коли я зайшов до кімнати тортур, щоб прибрати її, я побачив людину, підвішену до стелі на мотузках. Під нею стояло невелике відро, наповнене її ж кров’ю. А праворуч сидів російський солдат і спокійно записував слова людини. Солдат був абсолютно незворушний, ніби він займався звичною справою», — каже Влад. І додає, що російським солдатам, які його затримали, було від 20 до 50 років. Військові були чеченцями, а також вихідцями з Дагестану та Осетії. 

Згодом один з його катів сказав, що ухвалено рішення про звільнення хлопця. З’ясувалося, що його обміняли на російських полонених, які перебувають в Україні.

Коли Влад розповідає всю цю історію, видно, як буквально скляніють очі його батька. Весь той час, що його син був у в’язниці, Олег намагався якось триматися, проте стрес і розпач були неймовірні. «Коли мого сина нарешті звільнили, і я зміг обійняти його, відчув, що з мого серця був просто вирваний шмат м’яса, і от тепер мені нарешті повернули мого сина», — каже він, ледве стримуючи сльози. Нижче репортаж телеканалу RTS французькою.