Десять головних дат в історії Швейцарії

Ось такі булочки з прапорцями заведено пекти у Швейцарії напередодні Дня 1-го серпня. Keystone

Давайте згадаємо десять найголовніших дат в історії Конфедерації. Але одразу зазначимо, що ця вибірка не претендує на вичерпність або винятковість.

1291 рік. За традицією заведено вважати, що того року на «початку місяця серпня» представники знаті регіонів Урі, Швіц і Унтервальден підписали так звану «Союзну грамоту» (Bundesbrief), в якій міститься принцип взаємодопомоги «перед обличчям підступності часу». Насправді цей документ був одним із безлічі договорів такого роду. Його створено набагато пізніше, приблизно на початку 14-го століття, а на початку серпня 1291 року ніде і нічого не відбувалося. 

1499 рік. «Швабська війна» швейцарців із Великою Римською імперією германської нації закінчується встановленням фактичної незалежності Конфедерації від Імперії.

​​​​1648 рік. Підписання Вестфальського миру, що містив окрему «Швейцарську статтю». Вона означала завершення процесу, що розпочався 1499 року. Отже, через 149 років Швейцарія стає незалежною не тільки фактично, а й формально-юридично.

1803 рік. Внутрішні заворушення та численні державні перевороти змушують Наполеона видати «Медіаційний акт» (або «Посередницький акт»), що припиняє існування Гельветичної республіки та повертає кантонам їхню повну незалежність. Швейцарська «вертикаль влади» виявилася нестійкою і крихкою. Від неї відмовилися і більше до такого державного формату не зверталися. Але саме тоді й було закладено основи сучасної швейцарської політичної системи, найстійкішої у світі.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

1815 рік. Кінець наполеонівських війн. Європейські держави, включно з Росією, зацікавлені у виникненні та збереженні нейтральної незалежної Швейцарії з метою нейтралізації стратегічних альпійських перевалів. Швейцарія стає міждержавним об’єднанням самостійних, слабо пов’язаних між собою кантонів. На Віденському конгресі європейські держави визнають «постійний нейтралітет» Швейцарії.

1848 рік. Створення сучасної Швейцарії в результаті громадянської війни. Нова Конституція перетворює Швейцарію на ліберальну федеративну державу. Країна переходить від союзу держав до союзної держави. Відбувається скасування обмежень, що заважали вільній торгівлі та вільному пересуванню країною. Вводиться загальне виборче право, але тільки для чоловіків. 

1874 рік. Перший повний перегляд Конституції, запровадження інструментів прямої демократії (факультативний референдум, що дає змогу народу висловлювати свою думку щодо будь-яких законів, виданих парламентом і урядом), розпад унаслідок цього олігархічної «системи Ешера» (Альфред Ешер – перший та останній швейцарський олігарх, некоронований банківський та залізничний король Конфедерації. – Ред.). Будівництво Сен-Готтардського і Сімплонського тунелів. Швидке зростання іноземного туризму.

1918 рік. Майже революція у Швейцарії. Політичні розбіжності призводять у Цюриху до загального страйку. Його керівники («Ольтенський комітет») вимагають запровадження пропорційних виборів до національного парламенту (відбулися у 1919 році), права голосу для жінок (запроваджене тільки у 1971 році), 48-годинного робочого тижня замість 59-годинного, а також пенсійного страхування і страхування на випадок інвалідності. Федеральна рада вводить у Цюріх війська і придушує страйк.

1939 рік. Проведення грандіозної Промислової виставки в Цюріху (Landi) з метою підкреслити протистояння з гітлерівською Німеччиною. Швейцарсько-німецькі діалекти отримують статус політичного інструменту відмежування від північного сусіда. Кульмінація ідеології «Духовної оборони країни» (Geistige Landesverteidigung).

1978 рік. Утворення нового кантону Юра шляхом відокремлення від кантону Берн та за результатами тривалого процесу взаємних поступок і численних референдумів (останній референдум щодо приналежності громади Мутьє відбувся у Швейцарії 18 червня 2017 року).