«Дозволяючи мігрантам транзит, Берн суперечить Дублінській угоді»

Щотижня до східного кордону Швейцарії прибуває в середньому по 700 людей, що майже втричі більше, ніж узимку 2021 року. Keystone / Dominic Steinmann

Етьєн Піге, заступник голови швейцарської Федеральної комісії у справах міграції, вважає, що Швейцарія зобов'язана синхронізувати свою міграційну політику з політикою своїх безпосередніх сусідів: «Українців ми прийняли не тому, що вони білі християни, а через раптовість і жорстокість вторгнення Росії».

Кількість мігрантів, що прибувають до Європи так званим «балканським маршрутом», останніми тижнями помітно зросла. І навіть якщо Швейцарія для них – транзитна країна, така ситуація має стати приводом, аби не діяти поодинці, а синхронізувати свою міграційну політику з політикою своїх сусідів. Проте яким чином?

Впродовж останніх тижнів Західна Європа знову зіштовхнулася з напливом вимушених нелегальних мігрантів. Число несанкціонованих в’їздів на територію країн Європейського союзу досягло найвищого рівня, починаючи з 2016 року. Це дані, опубліковані в середині жовтня європейським прикордонним агентством Frontex.

Тобто в середньому щотижня на східний кордон Швейцарії прибуває близько 700 осіб, що втричі більше, ніж узимку 2021 року. Відповідно і кількість клопотань про надання статусу біженця зросла, хоча більшість мігрантів не хочуть лишатися у Швейцарії, а прагнуть поїхати далі – до Франції чи Великобританії.

Етьєн Піге (Etienne Piguet). Keystone / Lukas Lehmann

Етьєн Піге (Etienne Piguet), заступник голови швейцарської Федеральної комісії у справах міграції (Eidg. Migrationskommission EKM / Commission fédérale des migrations), вважає, що Швейцарія зобов’язана синхронізувати свою міграційну політику з політикою своїх сусідів. Етьєн Піге займає посаду професора економічної географії в Університеті міста Невшатель, є фахівцем зі швейцарської та європейської політики надання притулку.

SWI swissinfo.ch: Чи варто Європі та Швейцарії готуватися до чергової хвилі біженців, на кшталт тої, що обрушилася на Західну Європу в 2015 році?

Етьєн Піге: Ми спостерігаємо зараз чергове велике демографічне зрушення, масштаби та інтенсивність якого здатні ще більше збільшитися. Щоправда, не певен, що ми постанемо перед ситуацією, подібної до 2015 року. Тоді ця хвиля виникла через збіг кількох факторів. Головними стали загострення кризи в Сирії, сигнали від транзитних країн (що можна проїхати), а також заяви від Німеччини та Швеції, які сказали: «Ми відкриті і ми готові вас приймати». Ці три фактори і викликали тоді великомасштабну хвилю біженців.

А що сьогодні? Які фактори ведуть до нинішнього збільшення кількості мігрантів, що прибувають до Західної Європи?

З одного боку, це хронічні кризи в таких країнах як, приміром, Афганістан. По-друге, знову ж таки йдеться про роль транзитних країн, які, залежно від геополітичної ситуації, можуть або перекрити, або відкрити транзитні міграційні маршрути. Насамперед я маю на увазі Туреччину і певною мірою Сербію.

Випадок із Білоруссю, яка у листопаді 2021 року спеціально перевезла мігрантів літаками до польського кордону, також слід враховувати, хоча така тактика поки залишилася поодиноким явищем.

З іншого боку, свою роль відіграє й ефект зняття більшості ковідних обмежень. Люди, які були заблоковані певний час і не могли потрапити нікуди, вирішили спробувати щастя зараз.

Кількість мігрантів, які прибувають до східного кордону Швейцарії, зараз різко зросла. Хто всі ці люди?

В основному це біженці з Афганістану, а також з Туреччини. Саме кількість осіб турецького походження і зросла різко останнім часом. Деякі з них дійсно приїжджають і починають шукати захисту у Швейцарії, що призводить, ясна річ, до збільшення кількості клопотань про надання притулку. Однак більшість просто хочуть проїхати через Швейцарію транзитом до тих країн, які, на їхню думку, є привабливішими.

Таким чином, ситуація зараз напружена, але аж ніяк не нова. 2015 року ми вже зіштовхнулися з великою кількістю транзитних мігрантів.

Нещодавнє розслідування швейцарського телеканалу SRF показало, що Швейцарія просто заплющує на все це очі і масово дозволяє мігрантам транзитний проїзд до сусідніх країн. І не відправляє їх назад до країн їхнього першого прибуття на території ЄС, згідно до Дублінського регламенту. Наскільки проблематичною, на Ваш погляд, є така тактика?

Вона й справді проблематична, нехай навіть цей курс і цілком зрозумілий. Ці люди не хочуть залишатися у нас в країні, зрештою, влада Швейцарії теж не хоче, щоб вони залишалися. Більше того, дозволяючи цим людям їхати туди, куди вони хочуть, наша країна демонструє навіть щось на кшталт свідомої гуманності.

Проте Швейцарія не може порушувати Дублінські угоди, просто дозволяючи мігрантам транзит через свою територію. Це дуже недалекоглядна стратегія, оскільки ситуація може змінитися, і багато хто з них застрягне тут, у Швейцарії.

У цьому випадку Конфедерації буде досить складно розраховувати на європейську солідарність. Отож замість того, щоб діяти поодинці, всі держави Європи мають працювати спільно, щоби разом керувати міграційними потоками.

І, звичайно, ми повинні будемо прийти в результаті до реформи цих абсолютно незадовільних Дублінських угод. Швейцарія з її гуманітарними традиціями могла б допомогти знову поставити це питання на порядок денний. Гадаю, у найближчій перспективі відбудеться проведення конференції в Женеві щодо порядку та умов надання притулку в Європі.

Добре, що ви згадали про цю проблематику. Як, по-вашому, слід реформувати цю систему, і як можна було б досягти більш ефективної міграційної співпраці між європейськими країнами?

По-перше, сама процедура розгляду клопотань про надання статусу біженця має спиратися на обопільну солідарність. Країни, які зазвичай стикаються з відносно невеликою кількістю таких заявок, могли б проявити свою солідарність іншими способами, наприклад, фінансовими внесками, що, власне, зараз пропонує робити Європейська Комісія. Державам, які не є для приїжджих «привабливими», все одно не слід залишати мігрантів напризволяще.

По-друге, умови прийому біженців у Європі мають бути нарешті гармонізовані. Натепер міграційні умови та бар’єри значно різняться у кожній країни. Тобто, умовно, особи з Афганістану не повинні мати більше шансів на захист в одній країні, ніж в іншій.

Давайте поговоримо про українських біженців. Швейцарія прийняла їх буквально з розкритими обіймами, активувавши навіть вперше у своїй історії так званий S-статус. Але при цьому багато хто ставить питання, а хіба інші групи біженців не заслуговують на таке ж ставлення?

Проте ми прийняли українців, як ви кажете, з розкритими обіймами не тому, що вони — білі, християни та європейці, хоч і це теж відіграло свою роль. Головним критерієм для нас була жорстокість та раптовість російської агресії. 

Справді, зараз виникла потреба у дискусії на цю тему. Ні в Швейцарії, ні в Європі немає жодних жорстких критеріїв, які визначають порядок та умови активування таких інструментів тимчасового захисту (тих, хто рятується від війни). У випадку з Україною це було зроблено вже потім, заднім числом. І владі зараз дуже важко пояснити, чому, скажімо, особам афганського походження не видається такий самий дозвіл на проживання категорії S. Отже, ця критика цілком законна.

Проте ми прийняли українців, як ви кажете, з розкритими обіймами не тому, що вони — білі, християни та європейці, хоч і це теж відіграло свою роль. Головним критерієм для нас була жорстокість та раптовість російської агресії. Більше того, особливість ситуації, в якій опинилися люди з України, полягає в тому, що їм для в’їзду до Швейцарії чи Європейського Союзу не потрібні візи. Тому вони все одно рано чи пізно опинилися б у нас.

Як Ви вважаєте, що буде найближчими місяцями з міграційним потоком з України?

Якщо на фронтах збережеться чинна патова ситуація, то значного збільшення числа українців у Швейцарії не станеться. Навпаки, кількість тих, хто повертається, могла б навіть перевищити кількість тих, хто прибуває. І це зараз найімовірніший сценарій. Проте, якщо ситуація різко погіршиться і якщо життєво важливій інфраструктурі України буде завдано непоправної шкоди, то цілком можливо буде уявити нову хвилю біженців з України до Європи.