Женева міжнародна: рік війни Росії проти України

Міжнародні організації в Женеві стоять перед дилемою: чи варто дипломатично ізолювати і посилити тиск на Росію, щоб Москва зупинила війну, чи треба робити ставку на дипломатію та переговори? Keystone / Salvatore Di Nolfi

Рік тому 24 лютого 2022 року Росія напала на Україну і досі немає жодних ознак закінчення цієї війни. Минулого тижня на Мюнхенській конференції по безпеці міністр закордонних справ Швейцарії Іньяціо Кассіс також зазначив, що не бачить «простору» для мирного переговорного процесу. 

Міжнародні організації в Женеві, найважливішому сьогодні центрі міжнародної багатосторонньої дипломатії, так само як і рік тому, стоять перед тією самою дилемою: чи варто дипломатично ізолювати і посилити тиск на Росію, щоб Москва зупинила війну, чи треба робити ставку на дипломатію та перемовини? Загалом міжнародна Женева як феномен була створена та розвивалася в якості площадки для дебатів та переговорів. Влітку 2021 року тут відбувся саміт президентів Росії та США, який став майже магічною за своїм характером спробою ритуально викликати дух Женеви, дух розрядки.

Здавалося б, так усе й мало статися, Росія перша говорила про те, що вона остання країна в Європі та світі, яка, з урахуванням її історії, «мріє про війну». Так відбувалося доти, доки 24 лютого 2022 року «рівно о четвертій годині» на Україну не впали перші бомби. В такій ситуації дипломатія була приречена відійти на другий план. З іншого боку, війна стала чи не найголовнішим чинником, що впливає як на світову політику загалом, так і, зокрема, на роботу агенцій та установ ООН, що розташовані в Женеві. 

Чим би ці структури не займалися, починаючи від вирішення глобальних проблем охорони здоров’я до проблем з біженцями, у якийсь момент усі вони впиралися у чинник війни. Саме собою виникало питання, що робити з представниками Росії у цих структурах. Виключити їх, ізолювати? Україна, яку підтримує союзний їй блок західних країн на чолі з США, продовжує йти саме цим шляхом. Вона намагається й надалі чинити тиск на Росію, щоб домогтися політичної ізоляції Москви на міжнародній арені. Європейська організація ядерних досліджень (CERN) призупинила співпрацю з Росією, це сталося вже у березні минулого 2022 року, а Рада з прав людини ООН (РПЛ) виключила Росію зі складу своїх членів у квітні минулого року.

У вересні 2022 року Росія програла вибори Генерального секретаря Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ): замість російського представника цю посаду обійняла кандидат від США Дорін Бодган-Мартін (Doreen Bodgan-Martin). Геополітичні конфлікти торкнулися також екологічних організацій: питання, пов’язані з формуванням ставлення до агресії Росії в Україні, обговорювалися навіть під час щорічної зустрічі членів Рамсарської конвенції  (Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя міжнародного значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів) у листопаді минулого року. 

Пані Батшеба Нелл Крокер (Bathsheba Nell Crocker), посол США при ООН та міжнародних організаціях у Женеві, вважає, що «не тільки тут, у Женеві, а й у будь-якому іншому багатосторонньому форматі ми спостерігаємо факт згуртування міжнародної спільноти з метою рішуче засудити жорстоке вторгнення Росії до України. Росія опинилася в ізоляції на світовій арені, але тільки тому, що її дії були справедливо розцінені як очевидне порушення всього того, за що вона виступає як країна, яка підписала Статут ООН». Її британський колега Саймон Менлі (Simon Manley) поділяє цю думку: «Президент Путін роками відсовував все далі межі можливого, від анексії Криму до отруєння Скрипалів у Солсбері, і нарешті він через своє відверте нехтування Статутом ООН платить зараз на міжнародній арені дуже високу ціну. Якщо Ви сьогодні походите по міжнародній Женеві, то побачите, наскільки обмежені можливості Росії вести багатосторонню дипломатію».

Але не всі підтримують цю стратегію. Глобальний Південь тримається політики вичікування, а Китай каже, що він продовжує дотримуватися «об’єктивної та неупередженої позиції». Посол при ООН в Женеві Чень Сюй (Chen Xu) зазначив порталу SWI swissinfo.ch, що Китай «продовжуватиме працювати з усіма миролюбними країнами, виступаючи за вирішення конфліктів шляхом переговорів і врегулювання спорів шляхом консультацій. Вирішення кризи в Україні політичними засобами відповідає інтересам зацікавлених країн та загальним інтересам усіх країн світу». 

Сварки з політичних питань 

У листопаді минулого 2022 року на засіданні сільськогосподарського комітету Світової організації торгівлі (СОТ) Україна та група так званих «друзів України» (Велика Британія, Норвегія, Канада, Японія, Австралія, Європейський Союз, Ісландія та Швейцарія) звинуватили Росію в тому, що саме на неї слід покласти всю відповідальність «за нинішню кризу у галузі глобальної продовольчої безпеки». 

Така заява була розцінена деякими країнами та експертами як контр-продуктивна з урахуванням того, що про можливий голод через посуху на Африканському Розі або на Мадагаскарі ООН попереджала задовго до вторгнення Росії в Україну. Один із працівників СОТ у Женеві зізнався порталу SWI, що такий політичний тиск і такий жорсткий тон переговорів із боку Заходу «не виглядають вже такими ефективними, як раніше», особливо на тлі побоювань, що надто сильний тиск на Москву змусить Кремль перекреслити так звану Чорноморську зернову ініціативу. 

Нагадаємо, що ця «зернова угода» спрямована на забезпечення навіть у ситуації війни експорту українського та російського зерна та добрив, життєво важливих для забезпечення продовольством країн Африки, з портів Чорного моря, які спочатку були заблоковані російським ВМФ, а потім заміновані Україною з метою запобігти, наприклад, висадці морського десанту в Одесі. 

Чи варто чинити політичний тиск на Росію з метою зупинити війну? Після року війни та в ситуації анонсованого Москвою «великого наступу» на Донбасі міжнародні організації в Женеві, які традиційно працюють на основі консенсусу, перебувають у певній розгубленості. Москва, зрозуміло, настроєна проти такого тиску. «Основною та найбільш тривожною проблемою для багатосторонньої дипломатії в Женеві є надмірна політизація роботи в ООН та інших міжнародних організаціях, яку принесли США, їхні західні союзники та Україна», – зазначив порталу SWI Геннадій Гатилов, постійний представник Російської Федерації при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві та Постійний представник при Конференції з роззброєння у Женеві (за сумісництвом).

Символ кампанії «Припиніть бомбардувати громадянське населення», що проводить неурядова організація Handicap International на Площі націй перед європейською штаб-квартирою ООН у Женеві, Швейцарія, квітень 2022 року. © Keystone / Salvatore Di Nolfi

«Замість того, щоб вирішувати нагальні питання, які відповідають їхнім конкретним мандатам і мають першорядне значення для всього світу, багато часу на засіданнях витрачається на обговорення української кризи, — каже Геннадій Гатилов. Він наводить приклад МСЕ (Міжнародна спілка електрозв’язку), яка, за його словами, взагалі не має мандату на обговорення політичних тем. — Сварки з політичних питань, які не входять ні до мандату, ні до порядку денного міжнародних організацій у Женеві, значно знижують їхню ефективність», — стверджує російський посол.

«О, спорт, ти війна та мир»

Ще одна проблема: участь російських спортсменів у міжнародних спортивних змаганнях. У вересні минулого року спеціальні доповідачі Ради з прав людини (РПЛ ООН) розкритикували Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК) у Лозанні за введення заборон для російських і білоруських спортсменів на участь у найважливіших світових спортивних змаганнях. «Ми висловлюємо серйозну стурбованість щодо рекомендації заборонити російським і білоруським спортсменам і офіційним особам, таким як судді, брати участь у міжнародних змаганнях виключно на підставі їхньої національності. Це питання принципу. Це піднімає серйозні питання щодо протидії дискримінації». 

З точки зору РПЛ ООН, така заборона може бути порушенням прав людини, проте багато держав-членів Ради вважають, що така заборона стане ще одним сильним сигналом для Москви. Президент МОК Томас Бах наразі опинився в полоні між різними думками держав-членів і правозахисників. Олімпійський комітет проводить нині поглиблені консультації щодо того, чи допускати спортсменів з Росії та її союзниці Білорусі до змагань, і якщо так, то на яких умовах. Наприклад, вони могли б виступати у «нейтральному статусі», без права виконувати свої національні гімни чи використовувати свої національні прапори. 

У січні 2023 року Томас Бах заявив, що він не хоче забороняти спортсменам брати участь у змаганнях «виключно на підставі їхніх паспортів. Політизація світового спорту дуже небезпечна. Не може бути нічим обґрунтовано виключення з Олімпійських ігор лише російських чи білоруських спортсменів, оскільки інші країни, що залучені до конфліктів, такі як Ємен, Ірак чи Лівія, змогли б, як і раніше, направити своїх атлетів на Ігри». 

Нові виклики та загрози

Юрг Лаубер (Jürg Lauber), постійний представник Швейцарії при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві, вважає, що «війна в Україні додалася до цілої низки конфліктів і криз, які сильно впливають на роботу дипломатів і в цілому на діяльність міжнародних і особливо гуманітарних організацій, розташованих у Женеві. Ще більш очевидною стала необхідність поважати міжнародне право, і ще гострішим стало бажання зробити так, щоб сила права переважала право сили». 

Посол Франції Жером Боннафон (Jérôme Bonnafont) вважає, що війна Росії проти України поставила перед міжнародною Женевою «потрійне завдання»: «Перше — треба засудити дії Росії та гарантувати, що скоєні нею злочини не залишаться безкарними. Це завдання належить до компетенції Ради з прав людини. По-друге, треба підтримати Україну, щоб вона змогла подолати трагічні наслідки цієї війни як на економічному, так і гуманітарному рівні. По-третє, потрібно й надалі підтримувати систему світової багатосторонньої дипломатії, але стежити за тим, щоб зусилля, спрямовані на протидію війни, не відволікали нас від наших інших завдань».

На думку російського посла, головне завдання міжнародної Женеви — «змусити «колективний Захід» усвідомити, що для всього є свій час та місце». Геннадій Гатилов вважає, що дискусії щодо України слід виносити на розгляд Генеральної Асамблеї ООН чи Ради Безпеки ООН, а не спеціалізованих установ, таких як Міжнародна організація праці чи Всесвітня організація інтелектуальної власності. «Женева та ООН загалом мають знову стати нейтральним і неупередженим міжнародним майданчиком, зосередженим на шляхах вирішення нагальних світових проблем, а не на зведенні політичних рахунків».

Усі посли при ООН у Женеві, з якими зв’язався портал SWI, згодні з тим, що навіть у ситуації війни не слід нехтувати й іншими невідкладними проблемами, які постають перед усім світом.

«Загалом це дуже сумна річниця, — каже Алессандра Веллуччі (Alessandra Vellucci), директор Інформаційної служби ООН у Женеві. — Окрім страждань українського народу, війна в Україні має глибокі глобальні наслідки щодо світових цін на продовольство та енергію, війна впливає на світову торгівлю та на ланцюжки поставок, вона відбивається на ядерній безпеці та на засадах міжнародного права».

За її словами, війна в Україні також мала великий негативний вплив на повсякденну роботу Організації Об’єднаних Націй. «ООН працює зараз не зупиняючись, особливо в галузі організації та підтримки гуманітарних місій, включаючи сприяння експорту продовольства та добрив з України та Росії, причому багато з цих операцій контролюються та здійснюються агенціями ООН, розташованими саме у Женеві. Тут, у світовому гуманітарному центрі, міжнародні організації продовжують докладати неймовірних зусиль, щоб підтримати жертв війни та допомогти зростаючій кількості біженців».