Піти чи залишитися? Дилема, з якою стикається швейцарський бізнес у Росії

Супермаркет у Санкт-Петербурзі, 4 березня 2022 року: транснаціональним корпораціям, які постачають товари повсякденного попиту для росіян, доводиться приймати непрості рішення. Keystone / Anatoly Maltsev

Після початку війни Росії проти України одразу кілька швейцарських компаній призупинили свою діяльність на російському ринку через значний репутаційний ризик. Але покинути країну? Це рішення часом є дуже важким вибором між втратою доброго імені та перспективою стати жертвою експропріації.

А як все починалося… Червень 2019 року, міністри закордонних справ Швейцарії та Росії Іньяціо Кассіс і Сергій Лавров проголошують тости на церемонії відкриття нового комплексу будівель посольства Швейцарії у Москві. Свято обійшлося у суму близько 700 000 франків, значна частина яких була надана приватними спонсорами. Серед них були й компанії, контрольовані російськими олігархами, які підтримують тісні зв’язки зі Швейцарією, такі як EuroChem, гігант у галузі виробництва добрив з міста та кантону Цуг, очолюваний Андрієм Мельниченком, компанія VolgaGroup Геннадія Тимченка, а також технологічні концерни Sulzer та OC Oerlikon, дві старі швейцарські промислові компанії, акціонером яких є росіянин Віктор Вексельберг.

До цього числа також входить компанія NordStream 2, розташована в місті Баар, кантон Цуг, компанія-оператор, що управляє газопроводом з Росії до Німеччини, головним ініціатором якого є газовий гігант «Газпром», що належить Кремлю. Крім того, у списку компаній, з якими вдалося зв’язатись порталу SWI swissinfo.ch, фігурують і кілька великих швейцарських груп, таких як Glencore, Sika, UBS, ABB, PhilipMorris, Schindler, Nestlé, LafargeHolcim, Omya, MSC та інші. У момент, коли в Москві на території нового швейцарського посольства корки летіли в стелю, всі ці фірми активно працювали в Росії, інвестуючи у відкриття нових виробничих майданчиків та купуючи місцеві компанії.

Менш ніж через три роки війна Росії проти України повністю змішала всі карти. Країни Західної Європи та США, за якими пішла і Швейцарія, запровадили низку санкцій щодо російських компаній, так і проти активів олігархів та їхніх сімей. Олігархи з Росії зі зв’язками у Швейцарії опинилися у складній, м’яко кажучи, ситуації, тоді як «Північний потік-2» взагалі запустив процедуру банкрутства. А що можна сказати про швейцарські компанії? Росія залишається відносно незначним партнером Швейцарії щодо імпорту та експорту товарів, але в деяких галузях ступінь цієї важливості несподівано злітає до небес. Особливо це стосується торгівлі сировиною. Більшість російської торгівлі нафтою і зерном організується через трейдингові компанії, що розташовані у Швейцарії: у місті Женева, у кантоні Цуг чи місті Лугано (кантон Тичино).

Швейцарські прямі портфельні інвестиції у Росії також досить значні. За оцінками швейцарської газети 24Heures, вони становлять 28 млрд. швейцарських франків, що еквівалентно, щоправда, лише 2% від загального обсягу інвестицій швейцарських компаній за кордоном. За даними Держсекретаріату Швейцарії у справах економіки SECO (автономний підрозділ Мінекономіки Швейцарії), на російський ринок зав’язано близько двох сотень компаній, де працюють майже 40 000 осіб. Йдеться про компанії у харчовій, фармацевтичній, логістичній, будівельній та сировинній галузях.

І, звісно, всі ці компанії засуджують агресивну війну. У ситуації глобального суспільного обурення таким віроломством залишатися на російському ринку здається справою непристойною, у тому числі з погляду менеджменту можливих іміджевих ризиків. Протягом кількох тижнів після початку війни багато транснаціональних корпорацій оголосили про свій намір покинути Росію. Але піти з ринку, в який було вкладено так багато грошей і де у Вас іноді задіяні сотні співробітників, не так просто. Не в останню чергу і тому, що російська влада не спить в оглоблях і готує контрзаходи: все дуже просто — хто піде, тот має бути готовим до того, що його активи будуть конфісковані і навіть націоналізовані. Ми зв’язалися приблизно з двадцятьма швейцарськими компаніями з метою з’ясувати, що вони планують робити в найближчому майбутньому.

Загалом відповіді, які ми отримали, були більш-менш однаковими: ми проти війни, ми зупинили інвестиції та слідкуємо за ситуацією, беручи до уваги як санкції, так і наші зобов’язання за поточними контрактами.

Список професора Зонненфельда

Його звуть Джеффрі Зонненфельд (Jeffrey Sonnenfeld), він є професором практики менеджменту Єльської школи менеджменту Лестера Крауна, засновником Інституту лідерства керівників (Chief Executive Leadership Institute, CELI), некомерційного освітнього та дослідницького інституту. Разом зі своєю командою експертів він публікує на сайті Єльського університету список компаній, які за місяці війни вивели свій бізнес із Росії або залишилися в країні. Список постійно оновлюється і містить зараз приблизно тисячу найменувань компаній, класифікованих за п’ятьма групами: від тих, хто повністю покинув країну, до тих, хто не вчинив жодних дій.

«Я подумав, що наш Університет міг би запропонувати свій досвід і свою наукову об’єктивність, щоб вміти відрізняти компанії, які дійсно йдуть з Росії, від тих, що просто проводять свого роду іміджеву косметичну операцію в плані мінімізації репутаційних ризиків». Список цей уже викликав такий ажіотаж, що тепер професору буквально кроку не дають ступити натовпи піарників, експертів у галузі комунікацій та юристів, які намагаються домогтися виключення своїх компаній із цього списку. «Але в кожному випадку наші великі дослідження спираються на жорсткі, незаперечні факти», – говорить Джеффрі Зонненфельд.

І його позиція зрозуміла. «Немає зараз зовсім ніяких етичних виправдань для рішення на користь того, щоб залишатися в Росії. Нам необхідно навчитися протистояти пропаганді Володимира Путіна, треба привести громадянське суспільство країни до тями і показати простим росіянам, що вони насправді стали в очах усього світу країною-вигнанцем. Байдужість і самовдоволення російських громадян робить їх посібниками Володимира Путіна, з ними необхідно налагодити якийсь зв’язок, щоб таки запобігти повноцінній третій світовій війні».

Намагатися чинити правильно

Серед компаній, включених до списку Єльського університету, є кілька швейцарських фірм. Деякі з них уже поступово залишають Росію або, принаймні, обмежують свою присутність на російському ринку. Джеффрі Зонненфельд цілком задоволений: «Хоча є кілька відстаючих, але все-таки великі швейцарські фінансові установи, такі як UBS та Credit Suisse, а також промисловий гігант ABB, намагаються чинити етично правильно, зупиняючи нові бізнес-проекти та припиняючи поточні операції. Звичайно, санкції теж сприяли такій зміні курсу, але при цьому існує цілком чіткий моральний (а також економічний) імператив, який примушує припинити бізнес у Росії, доки не стало надто пізно».

На його думку, фінансовий капітал та промислові підприємства мають значний вплив на загальний стан економіки, і чим рішучіше діятимуть ці компанії та інші подібні до них структури, тим швидше ми побачимо зміни на краще. Проте є компанії, які зволікають. Серед тих, хто продовжує жити і працювати наче й не було нічого, — концерн Ems-Chemie, транснаціональна корпорація, яку очолює Магдалена Мартулло Блохер, підприємниця і консервативний депутат від Швейцарської народної партії (SVP). Компанія не дуже-то схильна щиро говорити з пресою, вона просто заявляє, що у неї є дві невеликі російські дочірні компанії, в кожній з яких працює близько трьох десятків людей, і що їхній «бізнес впав».

А ось компанія Swiss Krono, провідний світовий виробник виробів та будматеріалів з деревини. У місті Шарʼя на схід від Москви компанія має виробничий майданчик, що забезпечує роботою сотні людей. Компанія вирішила повністю зберегти свої потужності в Росії, тим більше, що в 2021 році там почалося будівництво нової виробничої лінії. «З початком війни ми припинили весь експорт нашої продукції до Росії та Білорусі. Однак після ретельної оцінки ситуації ми ухвалили рішення про те, що поки ми продовжуватимемо експлуатацію нашого заводу в Росії», — повідомили нам у компанії зі штаб-квартирою у Люцерні. Корпорація Sika також перебуває у списку компаній, які нічого не змінили у своїй бізнес-стратегії від початку російської агресії в Україні. Група Zug, яка працює в галузі будівельної та промислової хімії, на наші запитання не відповіла. У минулому 2021 році вона придбала російську компанію, що має виробничі потужності в Санкт-Петербурзі та Єкатеринбурзі.

Товари першої необхідності?

Найбільший резонанс викликала компанія Nestlé. Наприкінці березня 2022 року президент України Володимир Зеленський віртуально взяв участь в антивоєнній демонстрації в Берні та буквально тицьнув пальцем у цього продовольчого гіганта зі Швейцарії, який все ще присутній у Росії. «Бізнес у Росії в нього йде добре, тоді як наші діти гинуть, а наші міста знищують», – вигукнув український президент. За цими рішучими словами з такими самими вимогами виступила НПО Actares, організація, яка виступає за те, щоб швейцарські компанії враховували у своїх бізнес-стратегіях не лише економічні критерії, а й права людини та екологічні стандарти.

Тим часом Nestlé оголосила про скорочення своєї присутності в Росії, наприклад, відмовившись від продажу брендів KitKat і Nesquik. У Росії в компанії Nestlé працює більше 7 000 осіб, у неї там є шість фабрик, які генерують річний торговельний оборот на суму близько 1,7 млрд. швейцарських франків, що не становить, проте, і 2% від загального доходу цієї транснаціональної корпорації. Представник компанії пояснив, що її бізнес тепер зосереджений на забезпеченні ринку необхідними продуктами харчування, а не на отриманні прибутку. «Компанія Nestlé не поспішає визнавати, що з міркувань совісті їй необхідно було б згорнути свій бізнес та обмежитися дитячим харчуванням та харчуванням для лікарень. Але вже добре те, що вона зрозуміла, що батончики KitKat та какао від Nesquik не є продуктами першої потреби», – каже професор Джеффрі Зонненфельд.

Далі він вказує на шоколадну компанію Barry Callebaut, яка у Росії генерує близько 5% свого торговельного обороту. На цю кондитерську групу з Цюріха працюють в Росії близько 500 осіб на трьох фабриках, одна з яких, у Калінінграді, була відкрита менше ніж рік тому. Концерн Barry Callebaut на даний момент повністю призупинив програму своїх інвестицій, але у відповідь на наші питання компанія підтверджує, що продовжує виробляти продукцію на місцевих майданчиках у Росії. «Ми хочемо бути поряд з нашими співробітниками та нашими клієнтами, які забезпечують населення необхідними продуктами харчування. Ми продовжуємо постачати продукти харчування російському населенню і шоколад є частиною щоденного раціону багатьох людей».

Як видно, поняття «товар першої необхідності» є відносним та дуже гнучким терміном. Схожий аргумент (без наших поставок люди помиратимуть) також часто використовується швейцарською фармацевтичною промисловістю. «Наші колеги в Росії відіграють життєво важливу роль у забезпеченні пацієнтам у цій країні доступу до життєво важливих ліків та діагностики. Саме тому ми зберігаємо нашу присутність у Росії», – каже представник компанії Roche. У Росії немає її виробничих потужностей, але разом з тим у цій країні вона має загалом понад восьмисот співробітників.

Компанія Novartis згодна з колегами: «Наше зобов’язання полягає в тому, щоб забезпечувати людям доступ до ліків у всіх країнах, де ми працюємо», – каже компанія, на яку в Росії працюють 2000 осіб і яка має завод в Санкт-Петербурзі. З 2010 року концерн інвестував у Росії майже 500 млн доларів. Але тепер обидва швейцарські фармацевтичні гіганти заявили про заморожування своїх інвестиційних програм у Росії.

Складна дилема

Звичайно, є й ті, хто оголосив, що йде з російського ринку назавжди. Як приклад можна навести цементну компанію Holcim, яка контролює в Росії три заводи і на яку там працюють близько тисячі співробітників. «Компанія Holcim вирішила почати процес виходу з російського ринку відповідно до цінностей компанії, що полягають у максимально відповідальній діяльності», – йдеться у заяві цієї компанії. Нещодавно цементний гігант також залишив Індію. Тому, можливо, що за рішенням піти з Росії стоїть зовсім не етика, а просто нова стратегія глобального репозиціонування бренду. Нещодавно заяви про вихід з Росії надійшли від страхової групи Zurich та від банку Julius Bär.

«Нині нам дуже важко приймати стратегічні рішення і вирішувати, що нам слід робити», — зазначив недавно Франк Руст, один із керівників розташованої в Цюріху машинобудівної групи Bucher Industries. «Ми ввели в дію наші виробничі потужності в Росії п’ять років тому, і ми мало що можемо зробити, щоб змінити загальну ситуацію. У крайньому випадку ми можемо закрити їх, якщо відносини західного світу та Росії продовжать загострюватися», — сказав він ще на початку війни. Прес-секретар групи підтвердив нам днями, що його група компаній «значно скоротила свою ділову активність у Росії».

Фабрика «Nestlé» у Пермі, на Уралі. ТНК зі швейцарського міста Веве призупинила виробництво та продаж у Росії своїх брендів KitKat та Nesquik. Keystone / Sergei Rusanov

Компанія ABB останніми роками інвестувала значні кошти у Росію, створивши там 750 робочих місць та генеруючи від 1 до 2% свого загального торговельного обороту. Компанія вирішила почати вихід, що означає необхідність урахування різноманітних факторів. «Після проведення ретельної оцінки кожного окремого випадку на індивідуальній основі, ми констатуємо, що будемо змушені виконати невелику кількість існуючих договірних зобов’язань із клієнтами, не порушуючи при цьому запроваджених санкцій», — пояснив представник компанії. «Для багатьох компаній перебування в Росії несе великий іміджевий ризик та репутаційні збитки. Але вибір не такий очевидний, як здається. Подумайте про гроші та час, вкладені швейцарськими компаніями у завоювання частки ринку Росії», — каже Дмитро Лавров, юрист, партнер женевської юридичної компанії NexLaw, добре знайомий із російським сектором торгівлі сировинними товарами та його законодавством.

Він також звертає увагу на ще одну гостру проблему, з якою зіштовхуються тепер іноземні компанії, які ще працюють у Росії: «З березня 2022 року в Росії обговорюється законопроект, мета якого – передати іноземні компанії, що залишають країну, під державне управління, а потім продати ці компанії та їхні активи тому, хто запропонує найвищу ціну».

Жертва експропріації?

Цей законопроект ще не набув чинності закону, але, як зазначає юрист, «законодавчий процес у Росії може бути дуже швидким, якщо на те є відповідна політична воля». На думку Дмитра Лаврова, страх перед подібною конфіскацією майна та активів змусив деякі компанії зробити вибір на користь гібридної стратегії: «З одного боку, з іміджевих міркувань вони оголосили про свій вихід з Росії, але, з іншого боку, вони продовжують платити зарплату персоналу, податки, орендну плату та внески до фондів соціального страхування, щоб не бути експропрійованими і не втратити частки ринку, на які можуть прийти компанії з країн, які вважаються дружніми до Росії, таких як Індія або Китай».

«Державний секретаріат з економічних питань (SECO) та посольство Швейцарії в Росії тісно координують свої зусилля щодо захисту інтересів швейцарських компаній у Росії. У зв’язку з численними неясностями та невизначеностями, а також з урахуванням нових норм регулювання ринку, прийнятих у зв’язку з нинішньою складною ситуацією, посольство Швейцарії та SECO перебувають у тісному контакті з компаніями у Росії», — пояснює Лівія Віллі, прес-секретар SECO. З кінця лютого цими каналами вже було встановлено близько шести десятків контактів із зацікавленими швейцарськими компаніями, включаючи й ті, які все ще роздумували, чи залишатися їм на російському ринку чи ні. Однак з рештою рішення ухвалювати їм, а не владі.

«Ми можемо запропонувати консалтингову підтримку в плані аналізу релевантних політичних та економічних аспектів у далеко- та середньостроковій перспективах, але ми не даємо порад та рекомендацій щодо питання, залишатися чи ні на ринку. Це бізнес-рішення, яке компанії приймають самостійно», – робить висновок Лівія Віллі. З погляду Дмитра Лаврова, вирішальну роль зараз грають банки. «Фінансові інститути дуже бояться зараз США у ролі глобального поліцейського, яку вони грають завдяки використанню долара як основної світової валюти. У минулому кілька швейцарських банківських установ, такі як BNP Paribas, були піддані санкціям за фінансування комерційної чи іншої діяльності, пов’язаної з країнами, які перебувають під санкціями США».

Тому сьогодні швейцарські банки, обпікшись на молоці, дмуть на воду і йдуть навіть далі за вимоги законодавства і більше взагалі не фінансують жодного бізнесу з Росією. На думку юриста, така ситуація ставить багато швейцарських компаній у скрутне становище. «Якщо вони ведуть активну діяльність у Росії, тоді вони ризикують отримати проблеми з банками, які побоюються репресій з боку США. З цієї причини, не обмежуючись порожніми словами, багато компаній, принаймні поки що, вирішили „заморозити“ свою діяльність у Росії». А питання про те, який палець болючіше відрізати, все ще залишається невирішеним.