Чи не час в Україні сісти за стіл переговорів?

Чи назріла на військовому фронті патова ситуація? Pieter-jan De Pue/laif/Keystone

За словами Тетяни Паффенхольц (Thania Paffenholz), виконавчого директора женевської НКО Inclusive Peace, дедалі очевиднішими стають ознаки того, що можливі мирні переговори на фронті української війни вже не за горами.

У серпні 2023 року ця організація поповнила список тих, хто знає, який вигляд міг би мати шлях до мирних переговорів в Україні. За словами Тетяни Паффенхольц, доповідь цієї НКО щодо можливих перемовин «ґрунтується на новітніх дослідженнях з урахуванням історії питання». Документ, зауважимо, з’явився тоді, коли анонсований ЗСУ контрнаступ ще не призвів до проривних результатів, а глобальні ринки продуктів харчування та енергоносіїв усе ще відчували наслідки війни. Однак єдиної думки й зараз немає: для одних мирні переговори є неприйнятними, інші бачать ознаки того, що такий час наближається з кожним днем.

Серед голосів останніх виділяється Томас Гремінгер, голова Женевського центру політики безпеки (GCSP), який нещодавно в газеті NZZ am Sonntag заявив: Швейцарія могла б посприяти діалогу між Росією та Україною, не обов’язково при цьому виступаючи в ролі офіційного посередника. Він також зауважив, що західним країнам необхідно розглянути й інші плани. Безстрокове і нескінченне надання Києву військової підтримки не може бути довготривалим проектом, вважає експерт, до процесу мирного врегулювання слід включити і Росію. Такий план передбачатиме припинення вогню, за яким настане час обговорення територіальних питань.

П’єр-Ален Ельчінгер, високопоставлений представник МЗС Швейцарії, написав в електронному листі SWI swissinfo.ch, що будь-яке посередництво «є наслідком нескори сторін, які домовилися про те, хто міг би зіграти роль посередника». Нещодавно Швейцарія вже взяла участь в організації обміну затриманих між Іраном і США, а ще раніше, до початку повномасштабної агресії Росії, швейцарські дипломати брали участь в обміні полоненими на Донбасі.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Отже, недооцінювати Швейцарію як посередника і «творця мостів» у цій ситуації зарано, особливо з огляду на те, що женевські НКО, як Центр гуманітарного діалогу (HD) і GCSP, брали участь в організації «зернової угоди», яка свого часу дала змогу організувати вивезення на світовий ринок продовольства і добрив через українські порти. Однак тоді лаври першості отримала не Швейцарія, а Туреччина. Багато країн Глобального Півдня також претендують на роль переговірників у можливому мирному діалозі між Росією та Україною.

У червні 2023 року, нагадаємо, африканська миротворча місія на чолі з президентом ПАР Сирілом Рамафосою, до якої ввійшли і представники семи інших регіональних африканських країн, відвідували Москву і Київ. За підсумками цієї поїздки Володимир Зеленський заявив, що він не вестиме з Кремлем жодних переговорів, допоки Росія продовжує окупацію частини території України. Президент Сенегалу Макі Салл у відповідь заявив: «Ми розуміємо, пане Зеленський, Вашу позицію, бо Ваша країна окупована, і для Вас військові дії — це єдиний вихід із ситуації. Але ми вважаємо, що навіть коли Ви ведете бойові дії, Вам, імовірно, все одно потрібно враховувати ще й опцію діалогу».

У середу, 20 вересня 2023 року, на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку Володимир Зеленський знову представив свій мирний план і зустрівся з президентом Бразилії Луїсом Ігнасіо Лулою, аби обговорити шляхи припинення війни. Бразилія, Китай, Об’єднані Арабські Емірати та Ізраїль також висловили зацікавленість у посередництві в можливих переговорах. 

Як повідомляє швейцарська інформаційна агенція SDA, міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс назвав мирний план Президента України «цікавим підходом». Однак, за його словами, не узгоджений з обома сторонами війни мирний план — не є «достатньо хорошим. Односторонні мирні плани не мають розвитку і лише збільшують тиск. А ми не хочемо, щоб цей конфлікт переріс у ще більшу війну». Про це заявив І. Кассіс представникам ЗМІ в Нью-Йорку, 20 вересня 2023 року. Одночасно чиновник підтримав ідею створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України.

У середу, 20 вересня 2023 року, на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку Президент України Володимир Зеленський зустрівся з Президентом Бразилії Луїсом Ігнасіо Лулою, аби обговорити шляхи припинення війни. Keystone / Ricardo Stuckert / Brazil Presid

SWI: Наскільки реальні, на Вашу думку, перспективи домогтися паузи в бойових діях, яка дозволила б розпочати мирні переговори?

Тетяна Паффенхольц: Деякі експерти стверджують: перш ніж ідея паузи дозріє остаточно, необхідно домогтися виконання певних критеріїв. Важливою є поява патової ситуації на фронті. Це практично те, що ми і спостерігаємо зараз. Військові експерти прогнозують, що така патова ситуація може тривати набагато довше, аніж передбачалося, і затягнутися до наступного року. Серед інших проблем: втома від війни громадськості та [послаблення] суспільної підтримки України.

Торік ймовірність переговорів неможливо було навіть озвучувати. Ситуація була настільки напруженою, що окрім військового рішення, все інше було просто неприпустимим. Стан справ змінився, і все завдяки низці ініціатив, приміром, коли Туреччина почала приділяти особливу увагу Чорноморській зерновій угоді. Адже іноді все починається з чогось мало відчутного, і лише потім із цього виростає щось вагоміше. Тим більше, що несподівано до процесу [пошуку форматів переговорів] долучився, через свою стурбованість зростанням вартості життя, Глобальний Південь.

Низка пропозицій була також зроблена зовсім нещодавно представниками Бразилії, Південної Африки, Китаю. Інший аспект полягає в тому, що Президент Володимир Зеленський зараз активно лобіює свій мирний план. Консультації на цю тему розпочалися в Данії, потому продовжилися в Ер-Ріяді, а наступний раунд — очікується восени і відбуватиметься в Європі. Можливо, ці переговори не надто широко висвітлюються у ЗМІ, але вони реально ведуться.

Що таке «Мирний план Володимира Зеленського»?

Проект було озвучено на саміті «Великої двадцятки» в листопаді 2022 року. До нього входять такі блоки:

«Радіаційна та ядерна безпека»

«Продовольча безпека»

«Енергетична безпека»

«Звільнення всіх полонених і депортованих»

«Виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку».

За словами Володимира Зеленського, Росія повинна вивести всі війська і збройні формування з території України.

Має бути відновлено контроль України над усіма ділянками державного кордону з Росією, оскільки тільки це і може призвести до реального і повного припинення бойових дій.

Джерело: за посиланнямЗовнішнє посилання

Ви згадали про проблему ослаблення інтересу громадськості до війни Росії проти України. У зв’язку з початком передвиборчої кампанії в США деякі політики там вже заявили, що вони не будуть зацікавлені в підтримці України. Чи може ця обставина становити загрозу для мирних переговорів? Чи навпаки: з’явиться шанс для них?

Безумовно, ключовим фактором є вибори президента США. І якщо Ви говорите про мирні переговори, то тут радше йдеться про думку, поширену в таборі республіканців. Але вся справа в тому, що й певні демократи також напрацьовують ідеї стосовно можливих мирних консультацій. Уявімо: республіканці перемагають на виборах, а потім оголошують про план припинення поставок озброєнь Україні. Сполучені Штати є найбільшим постачальником зброї в цю країну і, якщо транзит припинять, то неминуче почнуться дискусії.

Адже часто те, що відбувається, визначається не стільки реальністю, скільки сприйняттям. Уже зараз існує думка, що в разі перемоги республіканців відбудеться відмова США від підтримки України, що, безумовно, вплине і на характер військового планування НАТО. Що ближче ми підходимо до початку гарячої фази виборчої кампанії в США, то частіше ми можемо чути розмови, що поряд із військовою підтримкою можуть з’явитися й опції на користь переговорів.

Загибель Євгена Пригожина, глави ПВК «Вагнер», багатьма була сприйнята як ключова подія, оскільки саме це угруповання насправді і відігравало провідну роль на полі бою, а зовсім не регулярна армія Росії. Проте інші звертають увагу на консультації Кім Чен Ина з Володимиром Путіним щодо поставок Москві озброєнь. А ще — на заяву британської оборонної компанії BAE Systems, що та уклала угоду з виробництва озброєнь в Україні. Як Ви оцінюєте ці події?

Під час війни абсолютно природно продовжувати боротьбу, аби досягти успіху, особливо коли попереду видніється можливість потенційних переговорів про мир. Одна сторона прагне захопити якомога більше території, друга — якомога більше звільнити, аби сісти за стіл переговорів [у сильнішій позиції]. У даному випадку додаткові поставки озброєнь сторонам свідчать про військовий глухий кут, оскільки жодна сила не здатна рішуче йти [у бік досягнення поставлених військових цілей]. Судячи з того, що ми знаємо, йдеться про крихітні територіальні здобутки.

У якому становищі зараз перебуває ПВК «Вагнер»? Це велике питання. Чи означає [загибель Пригожина] дестабілізацію Росії — це загадка навіть для досвідчених аналітиків. Питання про смерть Пригожина допоки більше хвилює Африку, оскільки ПВК «Вагнер» дуже впливовий у Малі та й в інших країнах. Навіть окремі уряди покладаються у питаннях власної безпеки лише на цю ПВК. Її військові частини все ще перебувають на фронті в Україні, але під чиїм командуванням? Чи залишаться вони в Україні й надалі? Я думаю, це питання без відповіді. 

Чи може Женева та її міжнародні організації зіграти певну роль у цьому процесі? Приміром, ЮНКТАД, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, взяла й зіграла ключову роль у переговорах щодо Чорноморської зернової угоди.

У своєму дослідженні ми виходимо з війни як складного, багатоаспектного процесу, який, тим не менш, дає підстави вважати, що переговори [між сторонами, які воюють] за різними темами, можливо, навіть у різних контекстах, але все-таки ведуться. Це можуть бути дискусії про зерно, або про шкоду, яку завдає війна природі, можуть вестися також розмови про повоєнне відновлення України, про питання територіальної цілісності та суверенітету, а також — про проблеми безпекового режиму і про припинення вогню. Можуть тут бути й інші теми, які обговорюються різними учасниками. І, напевно, у конкретних тематичних блоках конкретну роль зможуть зіграти навіть такі інститути і структури, як уряд Швейцарії або агентства ООН.

Щоправда, якогось всеосяжного мирного процесу під керівництвом ООН, як це вже було в минулому, ми допоки не бачимо. Цікаво, що це навіть цілком узгоджується з «Новим порядком денним для миру» Генсека ООН [у ньому запропоновано конкретні методи протидії викликам глобальної безпеки, з якими зіштовхується нині людство на національному, регіональному та міжнародному рівнях, — Прим. ред.]. У цьому документі зазначено, що в майбутньому ООН в обговоренні подібного роду складних питань має намір відігравати радше допоміжну, а не провідну роль. Я думаю, що, найімовірніше, саме це ми і бачимо просто зараз.