Швейцарський фермер у Росії: «Свого часу я сам відкосив від армії»

Ханспетер Ріклі (Hanspeter Rikli, праворуч) зі своїм племінником Клаудіо (Claudio). Hanspeter Rikli

Ханспетер Ріклі (Hanspeter Rikli) живе у Росії вже понад 25 років. Під його керівництвом знаходиться фермерське господарство неподалік українського кордону розміром у 1 400 футбольних полів, проте за російськими мірками це господарство середнього розміру. Тут швейцарець вирощує соєві боби та пшеницю, а також соняшник.

Родом з кантону Ааргау, Ханспетер одружений з росіянкою і має 13-річну доньку. Його обійстя розташоване приблизно за 300 кілометрів на схід від українсько-російського кордону. Недалеко місто Воронеж, яке нараховує понад мільйон мешканців, але, каже Ханспетер Ріклі, «у Росії він вважається типовим провінційним містом».

Війна? Ця російсько-швейцарська сім’я особливо її не помічає. «Життя тут таке саме, як і раніше, — розповідає нам Х. Ріклі по телефону. — Єдине, що ми чуємо, це як постійно злітають і сідають на найближчому військовому аеродромі літаки. Це тисне на психіку і тримає тебе у напрузі. Але ситуація стала такою складною вже після «кримської кризи». На той час російсько-українські дружні та ділові відносини вже були зруйновані. «Тоді тут було багато біженців».

Ханспетер Ріклі з дружиною Мариною (зліва направо), дочкою Ганною, зведеною онукою Златою та падчеркою Олесею. zVg

Війна? Ця російсько-швейцарська сім’я особливо її не помічає. «Життя тут таке саме, як і раніше, — розповідає нам Х. Ріклі по телефону. — Єдине, що ми чуємо, це як постійно злітають і сідають на найближчому військовому аеродромі літаки. Це тисне на психіку і тримає тебе у напрузі. Але ситуація стала такою складною вже після «кримської кризи». На той час російсько-українські дружні та ділові відносини вже були зруйновані. «Тоді тут було багато біженців».

Від працівника МЗС до фермера

Сьогодні Ханспетеру Ріклі 66 років. Окрім наукового ступеня з агрономії, який він отримав у Цюріхській вищій технічній школі (ETHZ), Ханспетер також має диплом перекладача російської та англійської мов. Уперше він побував у Москві в 1991 року, саме під час путчу. Тоді Борис Єльцин завершив епоху Горбачова, батька гласності та перебудови. «Мені все сподобалося з самого початку, і я почувався в Росії як удома», — каже швейцарський експатріант.

З 1993 року Х. Ріклі працював у МЗС, точніше, у швейцарській Дирекції з розвитку та співробітництва (DEZA) – агенції з просування проектів міжнародного економічного співробітництва Швейцарії: «У цей період я багато разів приїжджав до Росії та Киргизстану». Приблизно в 1997 році він дізнався, що DEZA шукає людину, яка б очолила один із швейцарських проектів у Воронежі.

Одне з полів, що належать Х. Ріклі: тут він вирощує сою. zVg

Потім, коли проект було завершено, він пішов із МЗС і вирішив розпочати свій власний фермерський бізнес, спочатку зі спеціалізацією на картоплі. Але «не так сталося, як гадалося», і після кількох років боротьби за економічне виживання він вже збирався знову все покинути. Але потім у зв’язку з анексією Криму були введені санкції, і одночасно стався обвал рубля і цін на нафту. «Раптово сільське господарство в Росії знову стало дуже прибутковим».

У серці він все ще швейцарець

Клімат біля Воронежу типово степовий: спекотний і сухий літом та холодний зимою. «Обмежені водні ресурси та спека тут є факторами, що перешкоджають розвитку сільського господарства», — говорить швейцарський фермер. Але дипломований агроном знайшов-таки спосіб обробляти землю. Йому допомагає технологія нульової обробки ґрунту, також відома як No-Till (англ. не орати). Це сучасна система землеробства, при якій ґрунт не обробляється, а його поверхня вкривається мульчею – сумішшю зі спеціально перероблених залишків рослин, соломи, перегною тощо.

Оскільки верхній шар ґрунту не розпушується, така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунту, а також значно краще зберігає вологу. «Таким чином у нас більше води залишається у ґрунті, і тому виробництво виходить дешевшим». До початку пандемії Ханспетер Ріклі також підробляв як гід, маючи свою частку у туристичній агенції у Москві, яка пропонувала сільськогосподарські тури по Росії – популярний відпочинок для фермерів зі Швейцарії та Німеччини. В результаті у нього виходило від чотирьох до шести подорожей на сезон.

zVg

У душі Ханспетер Ріклі залишився швейцарцем, незважаючи на те, що вже кілька десятиріч живе «цілковито серед росіян». Він поринув у російську культуру і тому називає себе наполовину росіянином. З емоційної точки зору йому довелося відокремитися від Швейцарії, інакше це було б неможливим. Контакти зі старими друзями у Швейцарії з роками перервалися, і це, напевно, «найбільша втрата» для нього.

«Макдональдсу» знайшли заміну

Х. Ріклі читає як західні, так і російські ЗМІ і завжди дивується, наскільки по-різному вони висвітлюють нинішню ситуацію. Він каже, що це схоже на те, якби західний прогноз погоди повідомляв про безперервні дощі, а тут він сидить і бачить, що вже кілька тижнів світить сонце. Сам Ханспетер дивиться на речі скоріше з російської точки зору і тому він не надто високої думки про висвітлення війни Росії проти України західними ЗМІ.

Він вважає, що Путін – це типовий росіянин, що «залишається одним із небагатьох політиків у країні, які не втратили зв’язку з народом». Проте, на його думку, «війна — це жахливо. Я сам свого часу «відкосив» від військової служби у Швейцарії». Наразі у швейцарця на зарплаті п’ять працівників. Він давно зрозумів, що у російському  суспільстві все збудовано вздовж вертикальної ієрархічної структури, але це «пов’язано з особливостями російської культури. Проте не варто думати, що з нижніх ієрархічних рівнів не надходить ніякої інформації. Вона справді приходить, просто не за західними критеріями».

Санкції не зачіпають Х. Ріклі та його сім’ю. Він вважає, що російського середнього класу вони також не торкнуться. «Захід тішить себе ілюзіями, що санкціями можна чогось досягнути», – переконаний він. У його регіоні достатньо бензину та основних продуктів харчування, а вартість життя не зросла. «Сьогодні в нашій родини найбільше страждає наша донька, тому що закрився Макдональдс», – жартує він. Але вони знайшли йому заміну.