Швейцарія прихистила витвори мистецтва з України

Julian Salinas

Базельський Художній музей (Kunstmuseum Basel) навіть змінив програму, щоб розмістити у своїх стінах 49 полотен 18-20 сторіччя, які привезли з охопленої війною України. Виставка організована спільно з Національним музеєм України «Київська картинна галерея» та триватиме до 30 квітня.

Серед художників, що представлені на виставці «Народжені в Україні» — Ілля Рєпін, Дмитро Левицький, Володимир Боровіковський, Архіп Куїнджі, Микола Ярошенко та Давид Бурлюк. Усі ці митці народилися на українській землі. Дехто з них здобув потому освіту в Росії, і став таким чином носієм і виразником культури Російської імперії, а потім ― і Радянського Союзу. Дехто пізніше емігрував і влаштувався у Європі чи США, як Давид Бурлюк.

Відвідувачі тихо й неквапливо йдуть залами першого поверху головної будівлі музею. З початку грудня цей виставковий простір заповнили експонати з «Київської картинної галереї».

«Більшість робіт, які ми представляємо на цій виставці, входять до постійної колекції київського музею, — розповідає Ольга Осадча (Olga Osadtschy), одна з трьох кураторів проекту. ― Раніше вони експонувалися у чудовій старовинній будівлі особняка Івана Терещенка у центрі Києва. Зали там дуже маленькі, і зараз представлені на виставці полотна демонструвалися у дбайливо збережених історичних інтер’єрах кінця XIX століття. Тому нам було дуже цікаво подивитися, як вони виглядатимуть у цій будівлі 1930-х років» [головний корпус Базельського Художнього музею був збудований у 1931-1936 роках у неокласичному стилі, це найбільше у Швейцарії відкрите для публіки зібрання предметів мистецтва].

Основна частина колекції, що налічує 40 тис. одиниць, залишилася у Києві. «Коли розпочалася війна, всі мої колеги з київського музею почали займатися пакуванням експонатів та спробували закрити вікна, щоб забезпечити нашій колекції максимальну безпеку», — розповідає Ольга Осадча.

Робота В. Боровіковського на виставці «Народжені в Україні» Nadezda Capone

Директор одразу почав шукати партнерів для евакуації деяких експонатів, і в цій справі йому допомогла Міжнародна рада музеїв (ICOM), яка сприяла налагодженню контактів із закладами культури Швейцарії. Наразі ще одна виставка частини колекції цього київського музею проходить у Музеї Рат (Musée Rath), що у Женеві.

Вагомий жест

На той момент, коли співробітники «Київської картинної галереї» зв’язалися зі своїми швейцарськими колегами, працівники Художнього музею Базеля вже якийсь час обговорювали, як їм підтримати своїх українських товаришів із професійного цеху.

«До війни ми жодного разу не співпрацювали з Київською галереєю, тож спочатку цей проект з низки причин здався нам вельми ризикованою справою. Але потім ми зрозуміли, що він може стати по-справжньому значущим громадянським маніфестом, і тут таки заходилися над ним працювати, – розповів директор Художнього музею Базеля Йозеф Хельфенштайн (Josef Helfenstein). – Наша виставкова програма була вже остаточно затверджена, тож бюджету на якийсь новий проект у нас не було. Тому треба було вирішити: де ми можемо демонструвати роботи з Києва, чи можемо взагалі це зробити і тому подібне. Ми вирішили розмістити виставку ось у цьому місці та тимчасово відкласти один із проектів нашої затвердженої програми».

Всього за кілька днів до того, як картини мали залишити українську столицю, поряд із будівлею музею вибухнула бомба, внаслідок чого йому було завдано відчутних пошкоджень. Експонати, на щастя, не постраждали.

«Як би там не складалось, поточна ситуація в Києві набагато простіша і легша, ніж у музеях Харкова чи найближчих до лінії фронту регіонів, — каже Ольга Осадча. — Наприклад, музей у Херсоні було повністю розграбовано російськими військами». 

Як пояснює куратор, українська культурна спадщина стала метою загарбників із самого початку вторгнення. 24 листопада 2022 року Міжнародна рада музеїв опублікувала «Червоний список об’єктів культурної спадщини України, які перебувають під загрозою». Перелік було складено за участю 11 українських музеїв, щоб допомогти у припиненні незаконного обігу награбованих культурних цінностей.

Державна фінансова підтримка

І для постійних відвідувачів, які бажають відкрити для себе східноєвропейське мистецтво, і для біженців з України вхід на виставку безкоштовний. «Я думаю, що і в Швейцарії, і в усій Європі існує консенсус з приводу того, що біженцям, які рятуються від цієї війни, необхідно надати право на безкоштовний вхід до всіх музеїв», – сказав Йозеф Хельфенштайн.

«Ми вважаємо, що замість того, аби відправляти гроші до Києва (що досить складно, оскільки лише частина нашого фінансування приходить із приватних джерел), для нас важливіше стати платформою, де можна показати витвори мистецтва з української галереї й таким чином ближче познайомити місцеву публіку зі східноєвропейським мистецтвом, про яке ми тут поки, на жаль, знаємо досить мало».

Проект отримав фінансову підтримку Федерального відомства культури Швейцарії. Цей державний орган має «можливість надавати фінансову допомогу проектам щодо збереження культурної спадщини іншої держави», – пояснює Таня Еспозіто Холер (Tania Esposito Hohler), співробітник відділу міждержавного переміщення культурних цінностей.

«У березні наше відомство оголосило цільовий конкурс ініціатив, спрямованих на захист та збереження об’єктів рухомої української культурної спадщини. На сьогодні ми вже надали фінансову допомогу 11 проектам на загальну суму майже 400 тис. швейцарських франків. Вони переважно пов’язані з постачанням засобів захисту (вогнегасників, пакувальних матеріалів тощо) приблизно для 100 музеїв України».

Нині «Київська картинна галерея» шукає в Європі й інші майданчики, які могли б прийняти виставку опісля 30 квітня, якщо на той час картини ще буде небезпечно повертати до України.