«Поглиблення політичної біполярності у світі неминуче»

Тримаючись за владу: Путін та Сі Цзіньпін. Допоки за кермом ці дві людини, Росія та Китай збережуть близькі відносини, вважає експерт з безпеки Браян Карлсон, який спеціалізується на цих двох країнах. Sputnik

Ані в Китаї, ані в Росії питання про спадкоємність жодним чином не врегульоване. Так вважає політичний аналітик Браян Карлсон (Brian Carlson), голова відділу глобальної безпеки Центру досліджень у галузі безпеки (Center for Security Studies). Більше того, експерт не бачить у жодній із цих великих автократій бодай надії на зміни.

swissinfo.ch: З часів холодної війни ми припускаємо, що безвихідна ядерна ситуація гарантує мир, бо ніхто не зможе розпочати атомну війну, не ліквідуючи в результаті себе. Чи не переконує нас війна в Україні у протилежному, бо демонструє: ядерне залякування якраз і дає можливість продовжувати ведення війни?

Браян Карлсон: Не думаю, що війна в Україні – це якийсь новий вид конфлікту. Існує єдине побоювання, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю, аби подати Заходу сигнал: краще відійдіть. У цьому випадку Росія ставитиме на те, що застосування атомної зброї в обмеженому масштабі не призведе до обміну атомними ударами із США.

Як Ви оцінюєте ризик, що результат російсько-української війни визначить, як держави трактуватимуть у майбутньому свободу своїх військових маневрів?

На жаль, війна в Україні могла б створити прецедент. Малоймовірно, що Україна зможе повністю видворити зі своєї території російські війська. Було б ідеально, якби вдалося витіснити їх туди, де вони перебували до вторгнення. У будь-якому іншому випадку росіян, за їхню агресію, ще й винагородять так само, як їх уже винагороджували за анексію Криму. З іншого боку, через труднощі, які спіткали Росію в Україні, можливо, Китай утримався від нападу на Тайвань.

Як війна в Україні впливає на стабільність путінського режиму?

Війна завдає певні ризики для режиму, бо йде не так вдало. У Росії багато критиків. Путін усвідомлює, що від влади його можуть усунути. Деякі прихильники «жорсткої» лінії вважають, що він веде війну недостатньо агресивно, а його стратегія бажає кращого. Поразка поставить під сумнів його особисту владу.

Про експерта

Американець Браян Карлсон (Brian Carlson), якому 44 роки, керує відділом, що займається проблемами глобальної безпеки в Центрі вивчення безпеки при Вищій технічній школі Цюріха (Global Security Team am Center for Security Studies der ETH Zürich).

Він захистив дисертацію на тему «Міжнародні відносини» в Інституті Джонса Хопкінса (Johns Hopkins School of Advanced International Studies) у Вашингтоні. Карлсон як експерт з питань Росії та Китаю говорить російською та китайською мовами.

Як Ви думаєте, Путін виживе як політик у найближчі роки?

Якщо він зможе претендувати на якийсь успіх в Україні, він міцно триматиме свою владу під контролем. Однак, здається, в нього є нарікання на здоров’я. Навіть якщо він і вціліє як політик, цілком можливо, що йому жити лишиться не так довго.

Існує поширена думка, що Путін зміг вести цю війну лише тому, що був упевнений у підтримці Китаю. Ви погоджуєтесь з цим?

Скоріше так. З точки зору Путіна, впевненість у тому, що Китай не виступить проти, була необхідною передумовою початку війни.

Наскільки тісним є союз Росії та Китаю? Їх пов’язує між собою лише спільна мета, яка полягає у розмежуванні зі США, або їх відносини набагато глибші?

Я думаю, що Китай та Росія вибудували тісні партнерські відносини, аби кинути виклик Сполученим Штатам та світопорядку, в якому ця країна панує. Це основна причина їхнього зв’язку. Допоки Путін і Сі Цзіньпін при владі, обидві країни підтримуватимуть близькі відносини. Однак у віддаленій перспективі інтереси цих країн розійдуться. Китай намагатиметься стати наймогутнішою країною світу, що становить потенційну загрозу для Росії.

Обидві країни мають довгий спільний кордон. Чи існують невирішені прикордонні конфлікти?

Останнє зіткнення на кордоні, в якому з обох боків було вбито людей, сталося 1969 року. Юридично лінія кордону була врегульована, але привід для занепокоєння все ж таки існує. І полягає він у тому, що в майбутньому Китай може спробувати поставити під свій контроль деякі регіони російського Далекого Сходу. Потенційні зони конфліктів знаходяться також у Центральній Азії та в Арктиці.

Браян Карлсон, голова відділу глобальної безпеки Центру досліджень у галузі безпеки (CSS), очікує, що світ найближчими роками знову стане біполярним. PD

Наскільки добре врегульовані питання спадкоємності Путіна та Сі Цзіньпіна?

Вони взагалі не врегульовані. Ні той, ні інший не призначили на відповідні посади своїх дітей, щоб забезпечити цю наступність. І обидва хочуть мати тотальний контроль над виконавчою функцією своїх урядів. Ми уявлення не маємо, що буде з наступниками в обох цих країнах. Обидва правителі збираються залишатися при владі якомога довше.

Після останніх змін російська конституція передбачає перебування 70-річного Путіна при владі до 2036 року. Сі Цзіньпін, якому 69 років, був щойно обраний на третій термін і ще не назвав наступника, а це свідчить про те, що він збирається залишатися при владі щонайменше ще десять років.

Чи існують реальні шанси, що і російське, і китайське суспільство після смерті Путіна та Сі Цзіньпіна відкриються?

Шанси, що одне із цих суспільств у сенсі демократичного розвитку відкриється, дуже малі. Це – авторитарні держави з елітами, які міцно тримають політику у своїх руках.

Останнім часом як у Росії, так і у Китаї посилилася громадянська опозиція. Ви вбачаєте в цьому потенціал для корінних перетворень?

Серед населення обох країн досить багато незадоволених. Водночас, існує безліч перешкод, які не дозволяють цьому невдоволенню перетворитися на широкий рух опору, який міг би становити реальну загрозу для уряду. Особливо китайським урядом було створено хитромудру контрольовану державу, щоб на ранніх стадіях зупинити будь-які заворушення. З великою ймовірністю системи в обох країнах можуть триматися самі по собі.

Ситуація в Росії все-таки виглядає вільнішою, ніж у Китаї; олігархи, багато з яких дотримуються західного стилю життя, могли б з погляду економіки бути зацікавлені у поверненні до «статус-кво анте», тобто до часів Путіна.

Безумовно, для російської економіки було б вигідно підтримувати тісніші стосунки із Заходом, але інтереси путінського режиму перебувають у суперечності з уявленнями про цінності та ідеї країн Заходу. Доки Путін чи хтось такий самий, як Путін, будуть перебувати при владі, конфліктів між Росією та Заходом не уникнути. Путіну вдалось утримати під контролем олігархів. Ті, хто хоче кинути виклик Путіну, знають про ризики, а саме: втратити своє майно, потрапити до в’язниці або померти.

Невже в Росії немає сильних людей, які тільки й чекають, щоб Путін помер?

Щойно Путін зникне з екрану, почнеться інтенсивна боротьба за владу. Але досить ймовірно, що той, хто прийде після Путіна, теж буде зі спецслужб.

Якщо зміни у великих автократіях – малоймовірні, що це дає з огляду безпеки для Заходу в найближчі два десятиліття?

Напевно, конфронтація продовжуватиметься. Найближчим часом постане питання: як закінчити війну в Україні. Однак попри це, західні країни і в майбутньому розглядатимуть Росію як загрозу. Це може стати приводом для подальшого нарощування європейськими країнами своїх військових бюджетів.

Створення блоків, криза мультилатералізму – так триватиме й надалі?

Так, можливо, ми переживемо ще одну, більш широкомасштабну біполярність з Росією, Китаєм та іншими авторитарними державами з одного боку, і США та їхніми союзниками і партнерами з іншого.

Глобалізована, нова версія холодної війни…

Ця ситуація відрізнятиметься від холодної війни, оскільки існуватиме тривала конфронтація між США та Китаєм, де Росія гратиме роль країни, яка підтримуватиме Китай. 

З 2023 року Швейцарія буде членом Ради безпеки ООН, де має намір виступати за дотримання міжнародного права. Чи можна достукатися до Росії та Китаю – країн, які є членами РБ?

Сприяти розвитку міжнародного права – мета благородна. Але тут виникають великі труднощі, бо Китай і Росія мають спротив щодо питань прав людини. Навіть над темами, в яких зацікавлені всі країни, наприклад, глобальне потепління, охорона здоров’я та атомне роззброєння, буде важко працювати разом через геополітичне суперництво.

Невже немає жодної надії?

Єдина надія залишається, мабуть, на те, що світові вдається уникнути гіршого сценарію – розв’язання великої війни, яка могла б стати ядерною.