«Шторм у Швейцарії здається в Нью-Йорку бурею в склянці води»

Зал засідань Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку. У 2023-2024 роках Швейцарія працюватиме в РБ як один із десяти непостійних членів. © Keystone / Alessandro Della Valle

Варто перетнути Атлантику і багато чого з того, що в Берні здається «ідеальним політичним штормом», перетворюється на дріб'язок.

Швейцарія перебуває в ситуації потужного міжнародного тиску. Причина? Відмова політичного керівництва країни дозволити реекспорт в Україну продукції швейцарського ВПК.

Крім того, Берн звинувачують у тому, що він не робить усього можливого задля пошуку і заморожування російських активів. Врешті, до загальної картини свою «ложку дьогтю» додало і банкрутство здавалося б нетонучого банку Credit Suisse. Чи можна з таким службовим доробком бути шанованим членом Ради Безпеки ООН? Як виявилося – цілком!

Теоретично всі 193 держави, що входять до ООН, мають рівні права, проте в реальності все інакше. П’ять постійних членів РБ наділені правом вето, тож, за фактом, вони утворюють якусь замкнену «вищу дипломатичну касту».

Посли цих країн є справжніми королями району, прилеглого до річки (а насправді протоки) Іст Рівер, на території якого розташовані комплекс будівель ООН і ще низка важливих іноземних дипмісій. А ось десять непостійних членів, чиє перебування у складі РБ ООН обмежене дворічним терміном, здаються групою статистів.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Постійний представник Франції при ООН 59-річний Ніколя де Рів’єр (Nicolas de Rivière) – якраз один з таких некоронованих королів дипломатичного Нью-Йорка. Те, що він говорить, має особливу цінність. «Моя команда і особисто я надзвичайно задоволені нашою співпрацею зі Швейцарією як теперішньою очільницею Ради Безпеки загалом і з главою її постійного представництва в ООН пані Паскаль Берісвіль (Pascale Baeriswyl) зокрема. Горизонт [наших відносин] цілком безхмарний», – каже впливовий дипломат. Такий відгук – дуже щедрий комплімент, особливо коли відомо, що де Рів’єр здатний, за потреби, висловити свою думку без натяків просто в обличчя. Але тут його вердикт однозначний.

«Коли йдеться про актуальні проблеми і про засадничі принципи, тобто про міжнародне право й про права людини, то Франція і ЄС стоять зі Швейцарією пліч-о-пліч». Він не вважає, що нейтралітет якось обмежує дипломатичні можливості Берна. «Ми обізнані про нейтральний статус цієї країни і ми поважаємо його. Іноді завдяки нейтралітету Швейцарія здатна відігравати в міжнародних відносинах абсолютно особливу роль посередника між конфліктуючими сторонами або майданчика для переговорів, і це – не кажучи вже про гуманітарні традиції, пов’язані з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста».

А як щодо критики на адресу Швейцарії через її небажання дозволити реекспортувати своє озброєння в Україну? Яку роль відіграють негативні оцінки її «нерішучості» стосовно заморожування коштів російських олігархів, які потрапили під санкції? Глава швейцарської дипмісії в ООН у Нью-Йорку Паскаль Берісвіль (Pascale Baeriswyl) вважає, що на берегах Іст Рівер ці питання обговорюють вкрай рідко, можливо через те, що вони не є «класичними» пунктами порядку денного Радбезу ООН. 

Ніколя де Рів’єр не зовсім згоден зі своєю колегою. «В ООН ці питання, звичайно ж, обговорюють. Йде процес діалогу. Іноді ми намагаємося переконати ту чи іншу країну, і йдеться не тільки про Швейцарію аби реалізувати відповідні заходи, ми спонукаємо й інші держави зрушити з мертвої точки. Для нас важливо, що Берн завжди однозначно і послідовно засуджував напад Росії на Україну. Швейцарія також долучилася і до санкцій ЄС, запроваджених щодо Москви. Наразі тільки це й має вирішальне значення. До речі, розбіжності існують не лише між Швейцарією та ЄС. Усередині Євросоюзу розбіжність позицій окремих країн часом має навіть набагато різкіший характер».

Як приклад французький дипломат наводить еволюцію позиції Німеччини. На початку війни Росії проти України Берлін займав, м’яко кажучи, дуже стриману позицію, але тепер він практично повністю змінив свій курс на протилежний.

У своїх позитивних оцінках ролі Швейцарії в РБ ООН Ніколас де Рів’єр далеко не самотній. Колишній посол Швеції при ООН і чинний представник ЄС при Організації Об’єднаних Націй Улоф Скуг (Olof Skoog), приміром, вважає, що співпраця зі Швейцарією відбувається «просто чудово. Наприклад, щодо питання війни проти України, Конфедерація займає тверду позицію, яка базується на чітких принципах. Саме так ми тут, в ООН, і сприймаємо [її курс у цьому питанні]».

Ванесса Фрейзер (Vanessa Frazier), посол ООН від Мальти, країни, яка також є зараз непостійним членом Радбезу ООН, навіть називає Швейцарію EU Plus Country або «неформальним членом європейського співтовариства країн з однаковими політичними цінностями», нехай навіть через таку її позицію Швейцарія не лише завойовує собі нових друзів, але й створює додаткових опонентів. На думку цього дипломата, Швейцарія не має проблем з іміджем. І головне: вона не має зі своїми основними партнерами розбіжностей щодо ключових питань.

Крістіан Венавезер (Christian Wenaweser), багаторічний постійний представник при ООН Князівства Ліхтенштейн, з нею згоден. «Можливо, зараз для Швейцарії настав не найлегший час, але я не думаю, що [всі вищезгадані проблеми] матимуть у підсумку негативний вплив на репутацію цієї країни як учасника Ради Безпеки ООН. Такі теми, як реекспорт озброєнь і активи олігархів, якщо й обговорюють у штаб-квартирі ООН, то в найкращому разі “на полях” як питання другорядного характеру».

Річард Гоуен (Richard Gowan), директор зі зв’язків з ООН впливової НКО «Міжнародна кризова група» (International Crisis Group), каже, що «звісно ж, дипломати в ООН теж читають газети, з яких вони дізнаються про міжнародну критику, висловлену з приводу окремих рішень Швейцарії. Але загалом Берн всі сприймають як надійного партнера України, країни, що стала жертвою агресії».

Є тут і ще одна, напевно, вирішальна обставина: тоді як майже всі європейські держави підтримали Київ і запровадили свої санкції проти Росії, на глобальному рівні ситуація інша. Уряди багатьох країн світу не приєдналися до санкцій, не сприймаючи війну Росії проти України найважливішою світовою політичною проблемою, якою вона об’єктивно є. Багато що залежить від кута зору.

Це стає особливо зрозумілим після розмов в ООН із представниками різних регіонів світу. Швейцарці, коли чують критику на свою адресу з боку інших держав, зазвичай або шоковані, або щонайменше пригнічені й роздратовані. Однак те, що у Швейцарії здається «ідеальним штормом», у Нью-Йорку часто виглядає просто бурею в склянці води. Це стосується і питання реекспорту озброєнь, і активів олігархів, і краху банку Credit Suisse.

Загибель одного з найбільших європейських банків здатна була, звичайно, дещо зіпсувати репутацію Швейцарії як надійного світового фінансового центру, але вся ця історія вже точно не завдасть особливої шкоди її політичному авторитету.

Як каже посол Ніколя де Рів’єр, «ми уважно спостерігали за історією з Credit Suisse, але ми також побачили, як швидко Швейцарія знайшла переконливе рішення цієї проблеми». Тож у підсумку зараз у Нью-Йорку важко знайти когось, хто не розглядав би роботу Швейцарії в ООН загалом і в Раді Безпеки зокрема як реальну і дуже вагому «додаткову цінність».