Політичні партії

Швейцарське політичне середовище вирізняється стабільністю. У Конфедерації переважають чотири основні партії, які вже кілька десятиліть представлені у владі.

З 1970-х років у складі Парламенту Швейцарії не було особливих потрясінь. У законодавчому органі зберігалася права більшість, тому здебільшого крісла діставалися представникам чотирьох провідних традиційних партій: Швейцарська народна партія (ШНП), Ліберально-радикальна партія (ЛРП), Центр (колишня Християнсько-демократична народна партія – ХДНП) та Соціалістична партія (СП).

Проте на виборах 1999 і 2003 років значно зросла частка ШНП. У 2019 році сильно збільшилася кількість голосів Зеленої партії, яка витіснила з четвертого місця в Національній раді (нижня палата) партію Центр.

Швейцарська народна партія (ШНП) – праві консерватори  

ШНП була заснована 1971 року. Це політичне утворення – результат злиття Партії селян, ремісників і бюргерів з Демократичними партіями кантонів Гларус і Граубюнден. Частка електорату ШНП значно зросла, починаючи з 1990-х років, коли нею управляло керівництво відділення кантону Цюріх і його голова Крістоф Блохер.

Партія зайняла позицію проти імміграції, вступу до Європейського економічного співтовариства та будь-яких проявів відкритої зовнішньої політики. У 2003 році ШНП стала партією, яка отримала найбільшу кількість місць у Національній раді. Крістоф Блохер став другим міністром від партії в уряді.

У 2007-му сталася незвичайна подія: Парламент вирішив не переобирати Крістофа Блохера, а призначити на його місце Евелін Відмер-Шлюмпф із кантону Граубюнден, яка погодилася обійняти посаду. У відповідь національне правління ШНП оголосило про виключення зі складу партії Граубюнденського відділення, зокрема новопризначеної федеральної радниці. У результаті частина членів партії прийняла рішення відокремитися від неї, створивши нове об’єднання, Консервативно-демократичну партію Швейцарії (КДПШ).

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Попри це, ШНП залишилася найбільш представленою в Національній раді партією і зберегла за собою два міністерські портфелі. Незважаючи на зниження рейтингу за підсумками минулих виборів, ШНП залишається першою за чисельністю депутатів політичною силою країни.

Соціалістична партія (СП) – Ліві

Соціалістична партія Швейцарії була офіційно створена в 1888 році і до 1960-х років залишалася тісно пов’язаною з боротьбою за права робітничого класу. З 1970-х у ній спостерігається протистояння більш правого крила, яке прагне до консенсусу, і прихильників нових опозиційних тенденцій (екологія, пацифізм, фемінізм). Відтоді партія відновила свою боротьбу з великим бізнесом, запустивши ініціативи проти інтересів багатіїв і банківського сектора загалом. 

У 1990-х роках СП займає позицію підтримки політики європейської інтеграції та отримує найбільшу кількість місць у Національній раді.

Соціалістична партія створила осередки для жінок з початку 20 століття. Вона проводила кампанії за голосування жінок, на підтримку запровадження декретних відпусток і щодо рівності заробітної плати, а у своїх органах і виборчих списках запровадила квоти для жінок.

З 2003 року СП посідає друге місце за чисельністю мандатів у Національній раді. Останніми роками спостерігається тенденція до відтоку виборців на користь Зеленої партії Швейцарії.

Ліберально-радикальна партія (ЛРП) – Праві ліберали

ЛРП була сформована в результаті злиття Радикальної демократичної партії та Ліберальної партії Швейцарії.

Сучасну федеральну державу було створено 1848 року під впливом радикального руху, який відтоді був без жодної перерви представлений у Федеральній раді та більшості кантональних урядів. До початку Першої світової війни діяла мажоритарна система, що давало змогу РДП зберігати домінуюче становище в органах виконавчої та законодавчої влади, як на рівні Конфедерації, так і в більшості кантонів. Однак із запровадженням у 1919 році пропорційної системи партія втратила свою гегемонію. 

У 1990-х роках РДП припиняє підтримувати збереження особливого положення Швейцарії за будь-яку ціну, і починає підтримувати вступ країни до Європейського економічного співтовариства, посилаючись насамперед на економічні аргументи. Від самого початку свого існування партія виступає за захист особистих свобод і ліберальну економічну систему, в якій втручання держави зведено до мінімуму.

Ліберальна партія Швейцарії була створена в 1913 році, її можна охарактеризувати як праве крило Радикальної демократичної партії. Ця партія ближча до бізнес-кіл і більш елітарна. Спочатку Ліберальна партія змогла обратися тільки в чотирьох кантонах (Женева, Невшатель, Во і Базель-Штадт). Згодом її представникам вдалося обратися у Вале.

З 2003 року ЛРП посідає третє місце за кількістю депутатів у Національній раді. Чисельність електорату знижується, відтік йде, зокрема, на користь таких нових рухів як Консервативно-демократична партія Швейцарії (КДПШ) та Ліберальна зелена партія.

Зелена партія Швейцарії

Зелена партія Швейцарії виникла в 1970-х роках у Романській Швейцарії (франкомовна частина країни), де з’явилися рухи екологів, які виступали проти будівництва автострад і атомних електростанцій. У 1979 році Зелена партія за підсумками виборів отримує перше депутатське крісло в Національній раді, його посідає Даніель Брелаз із кантону Во.

На національному рівні партія сформована у 1983 році. Кількість її виборців різко зростає на виборах 1987-го, після катастроф у Чорнобилі та на хімічному заводі у Швайцерхаллі під Базелем. 1992 року партія відмовляється підтримати вступ Швейцарії до МВФ, Світового банку та Європейського економічного співтовариства. Питання про європейську інтеграцію провокує розкол серед прихильників, тому партія втрачає частину електорату.

Починаючи з 1995 року, Зелена партія відмовляється від протестної діяльності і стає лівою партією реформ, яка прагне обʼєднати екологічні та соціальні аспекти політики. Вона змінює свою позицію щодо європейської інтеграції і виступає на підтримку переговорів про вступ до ЄС.

Завдяки зростаючим побоюванням з приводу кліматичних змін і мобілізації молоді на захист довкілля, Зелена партія здійснює прорив на виборах 2019 року, набираючи 28 місць – на 17 більше, ніж на попередніх – у Національній раді та посідає четверте місце за кількістю депутатів у Нижній палаті, обійшовши партію Центру.

Центр

Партія Центр з’явилася 2020 року внаслідок злиття Християнсько-демократичної народної партії (ХДНП) і Консервативно-демократичної партії Швейцарії (КДПШ).

Коли у Швейцарії було проголошено федеральну державу в 1848 році, консервативні католицькі кантони та їхні очільники, які програли радикалам у Зондербундській війні, були змушені піти з політичної сцени. Однак католицькі рухи поступово повернулися у федеральні органи влади, 1891 року їхньому представнику вперше дісталося крісло міністра.

У 1912 році католики-консерватори організувалися на федеральному рівні, заснувавши Народно-консервативну партію Швейцарії, згодом перетворену на ХДНП. Втративши більшість у парламенті на виборах 1919-го, радикали змушені були поступитися консерваторам другим міністерським портфелем.

ХДНП продовжувала займати сильні позиції в католицьких кантонах, де протягом багатьох років за неї голосувала більшість виборців. Однак зростання соціальної мобільності та розвиток суспільства споживання призвели до скорочення її електорату в 1980-ті. На виборах 1995 року партія посіла третє місце за чисельністю депутатів у Національній раді. У 1999-му її відтіснила на 4-е місце ШНП, а в 2019-му вона опинилася на 5 місці, поступившись Зеленій партії.

ХДНП дотримувалася основних ліній ліберальної економічної політики, зберігаючи консервативну позицію з культурних і релігійних питань. Вона підтримувала проведення певних заходів соціальної політики і виступала за підтримку сім’ї. 

Консервативно-демократична партія виникла у 2008 році після розколу в лавах ШНП. Її члени, зокрема, виступали за більшу відкритість зовнішньої політики країни. Партія увійшла до складу Національної ради у 2011-му, отримавши 9 місць, але за підсумками виборів 2019 року за нею залишилося лише три депутатські мандати. Не маючи можливості сформувати парламентську фракцію, партія приймає рішення про злиття з ХДНП. 

Зелена ліберальна партія (ЗЛП) – центр

Зелена ліберальна партія була створена 2007 року. Сформована з ліберального крила Зеленої партії Швейцарії. Політична платформа ЗЛП – поєднання цілей екологічної політики та ринкової економіки. 

Перших трьох депутатів від ЗЛП було обрано до Національної ради 2007 року. Як і Зелена партія, вона отримала збільшену підтримку у 2019 році на тлі занепокоєння населення кліматичною кризою і отримала 16 місць у Нижній палаті. 

Євангелічна народна партія Швейцарії (ЄНПШ) – центр

Євангелічна народна партія була заснована в 1919 році. Того ж року партія отримує перше крісло в Національній раді, але відтоді їй жодного разу не вдалося здобути більше трьох місць у Нижній палаті. 

Члени Євангелічної партії історично пов’язані з незалежними реформаторськими церквами. Прихильники партії вважають, що християнська віра повинна проявлятися в конкретній політичній роботі, і виступають за християнську Швейцарію і за соціальну державу. 

Зараз у партії три депутати в Національній раді. Вони входять до парламентської фракції центру.

Швейцарська партія Праці (ШПП) – ліві

Після заборони у Швейцарії Комуністичної партії на початку Другої світової війни, у жовтні 1944 року у Швейцарії формується Швейцарська партія Праці (у деяких кантонах – Народна робітнича партія). Вона є об’єднанням кількох місцевих партій, серед яких – представники комуністів, лівого крила Соціалістичної партії та низки незалежних лівих рухів.

У 1947 році партії вдається отримати сім депутатських мандатів у Національній раді. Однак з початком Холодної війни і зростанням антикомуністичних настроїв у суспільстві партія втрачає вплив. 

Основні політичні партії Швейцарії

Нижче наводимо переклади назв основних швейцарських партій українською мовою:

Швейцарська народна партія (ШНП), праві

(Schweizerische Volkspartei, SVP | Union démocratique du centre, UDC);

Соціал-демократична партія (СДП), соціалісти, ліві

(Sozialdemokratische Partei der Schweiz, SP | Parti socialiste suisse, PS);

Ліберально-радикальна партія (ЛРП), правий центр

(FDP.Die Liberalen, FDP | Les Libéraux-Radicaux, PLR), не плутати з німецькою ВДП;

Партія «Центр»

(Die Mitte | Le Centre);

Зелена партія Швейцарії, «Зелені», ліві

(GRÜNE Schweiz, GPS | VERT-E-S suisses);

Зелена ліберальна партія (ЗЛП), лівий центр

(Grünliberale Partei, GLP | Parti vert’libéral Suisse, PVS);

Євангелічна народна партія Швейцарії (ЄНПШ), праві

(Evangelische Volkspartei, EVP | Parti Evangelique Suisse, PES).

Після падіння Берлінської стіни ШПП ясно заявляє про свою відмову від радянських догм, зберігаючи основною метою своєї політичної програми відмову від капіталізму і побудову соціалістичного суспільства. Партія виступає за поліпшення умов праці, а також за впровадження і посилення програм соціального страхування.

Наразі ШПП представлена в Національній раді, але у «лівого крила лівих» лише два місця в парламенті, включно з представницею франкомовного руху «Разом ліві». Вони входять в одну парламентську фракцію з представниками Зеленої партії. 

Ліга – праві консерватори

Ліга («Lega dei Ticinesi», Ліга тічинців) була створена в 1991 році й представлена лише в кантоні Тічино. Це популістське, анти-європейське політичне утворення, що виступає за незалежність і широко присутнє в місцевих політичних органах. 

Ідеологія Ліги багато в чому сходиться з ШНП, а єдиний депутат від Ліги в Національній раді входить в одну фракцію з депутатами цієї найбільшої в країні партії.

Федерально-демократичний союз (ФДС) – праві консерватори

ФДС було засновано 1975 року, а його політична позиція загалом ґрунтується на християнських релігійних принципах. Партія вельми консервативна і виступає проти більшості ліберальних змін у суспільстві та відкритої зовнішньої політики.

ФДС отримав своє перше депутатське крісло в Національній раді на виборах 1991 року. На сьогодні партія має одного представника в Нижній палаті, який приєднався до фракції ШНП.