Саміт НАТО у Вільнюсі: що він змінює для нейтральної Швейцарії?
На саміті НАТО у Вільнюсі (Литва) відбулася реорганізація оборонного альянсу. Як це позначиться на нейтральній Швейцарії? І що конкретно означало б для неї зближення з НАТО? У командній структурі НАТО з'являються вакансії, і Швейцарія в тому зацікавлена, вважає наш оглядач Бруно Кауфманн, який нещодавно побував у Вільнюсі.
«Я хотів би завжди почуватися настільки безпечно», – заявив президент Литви Гітанас Науседа під час відкриття дводенного саміту НАТО 11 липня.
А й справді, Вільнюс, столиця Литви, розташований всього за кілька кілометрів від географічного центру «великої» Європи – від Уралу до Атлантики – цими днями нагадувала добре озброєну фортецю: понад 12 тисяч представників цивільних і військових сил забезпечували охорону щорічної зустрічі оборонного альянсу.
В аеропорту збройні сили Німеччини навіть розмістили кілька зенітних ракет Patriot.
Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання
Ця зустріч на найвищому рівні справді була екстраординарною: НАТО зібрався у Вільнюсі через 500 днів від початку агресивної війни Росії проти України.
Присутні домовилися на цій зустрічі про розширення Північної Європи, про поглиблення відносин в Індо-Тихоокеанському регіоні та пообіцяли Україні початок процесу приєднання.
Швейцарія на саміті була відсутня
Швейцарія – офіційний партнер Альянсу з 1997 року, але у Вільнюсі її прапор не було піднято. «Швейцарію не запросили ані як учасника, ані як спостерігача», – заявили у Федеральному департаменті оборони, цивільної оборони і спорту (DDPS) у відповідь на офіційний запит.
Проте Швейцарія зацікавлена в присутності та розширенні участі в НАТО. «Членство [двох] скандинавських країн зараз відкриває вакансії в командних структурах НАТО, – заявила в інтерв’ю SWI swissinfo.ch напередодні саміту очільниця відділу політики безпеки DDPS Пяльві Пуллі (Pälvi Pulli). – Швейцарія також розглядає можливість направлення своїх співробітників до натівських Центрів прогресивних практик. Приміром, до Військово-інженерного центру передового досвіду НАТО (Military Engineering Centre of Excellence)».
Цей центр, який розміщується в Інгольштадті (Німеччина), надає підтримку НАТО і країнам-партнерам у розробці військової стратегії.
Насправді, за словами П. Пуллі, вступ до НАТО Швеції та Фінляндії створює для Швейцарії не лише нові можливості, а й проблеми: «Група європейських країн-партнерів НАТО стала меншою і тепер має меншу вагу, ніж Альянс».
Як каже Пяльві Пуллі, тепер Швейцарія розглядає можливість «участі в повному спектрі навчань, включно з колективною обороною, відповідно до статті 5 Договору про НАТО». Згідно цієї статті, напад на одну союзну державу вважається нападом на всіх союзників.
Причиною цього є останні геополітичні події, підкреслює керівник відділу політики безпеки DDPS: «Якби Швейцарія зазнала нападу, то зобов’язання, згідно із законом про нейтралітет, перестали б діяти, і тоді ми повинні мати змогу захищатися разом із нашими державами-партнерами, більшість із яких є членами НАТО».
Цій меті має слугувати і зміцнення міжнародного співробітництва. Насьогодні, після нападу Росії на Україну, така ситуація здається їй більш правдоподібною, аніж раніше.
Будь-яке зближення з НАТО, підкреслює Пяльві Пуллі, може відбуватися лише «за дотримання нейтралітету та інтересів країн-партнерів». У зв’язку з тим, природно, виникає питання: про яку конкретно форму нейтралітету йдеться?
Šveicarijos generalinis konsulatas – Генеральне консульство Швейцарії. Цей напис гордо красується на срібній вивісці за найкращою адресою в ультрасучасному діловому районі Вільнюса Піромонтас.
Відкрите понад 20 років тому під час державного візиту тодішнього президента Швейцарської Конфедерації Моріца Лойєнбергера, його литовці вважали за «перший крок до створення повноцінного посольства», згадує колишній консул Бруно Каспар в інтерв’ю SWI swissinfo.ch. Ми зустрілися у світлих кімнатах консульства на 16-му поверсі з чудовим краєвидом на литовську столицю, де проживає добрих півмільйона людей.
Але на ділі все склалося інакше: після того як у середині 1990-х років Литва (а також дві інші прибалтійські країни: Латвія та Естонія) ввійшли до Європейського Союзу і НАТО, Берн, за словами Каспара, «на жаль, втратив інтерес до цих перспективних і демократичних маленьких держав на кордоні з Росією». Замість розширення відбулося скорочення дипломатичної присутності: служба видачі паспортів і посвідчень особи для швейцарських громадян у країнах Балтії була передана на аутсорсинг до далекого Стокгольма.
І сьогодні Дайва Каспар (Daiva Kaspar), фахівець з нерухомості, представляє Швейцарію в Литві як консул, але всього лише почесний.
П. Пуллі зазначає: «Не існує сталого, встановленого кодексу поведінки для нейтральних держав. Ми можемо визначити поводження з нейтралітетом із чималим ступенем самостійності». Але при цьому зрозуміло, що «пряме постачання зброї країні, що воює, подібно до України, стає неможливим, згідно до закону про нейтралітет, як і зобов’язання щодо спільної оборони».
Лише 30 кілометрів до Білорусі
Там, у Вільнюсі, особливо виразно видно, наскільки актуальними стали зараз питання колективної безпеки. Литва, затиснута між російським ексклавом – Калінінград на заході та Білорусь на півдні, – багато в чому нагадує Берлін часів холодної війни: лише за 30 км від її столиці захищений високими парканами кордон відокремлює (демократичну) європейську зону від (авторитарної) проросійської.
У Литві проживає лише кілька швейцарців. Втім, серед них є один, який відіграє важливу роль у культурному обміні між двома країнами. Маркус Родунер (Markus Roduner), уродженець містечка Райнфельден у кантоні Аргау, прожив у країнах Балтії вже зо три десятки років. Зараз він керує литовським видавництвом Hieronymusverlag.
Як він розповів SWI swissinfo.ch, між Швейцарією і Литвою існує безліч зв’язків, і не без причини: «У 18 столітті частина нинішньої Швейцарії і Литви належала одній державі – Пруссії».
Під час інспекції на прикордонному пункті Медінінкай нам зустрілися численні іракські та сирійські біженці, яких білоруська влада переправляє через кордон на велосипедах. Вони не хочуть відповідати на запитання і фотографуватися. На думку фінського експерта з безпеки Расмуса Хіндрена (Rasmus Hindren), ці люди і ставлення до них – частина «гібридної війни, яку ми вже багато років спостерігаємо на різних зовнішніх кордонах ЄС».
Тоді як Литва (площею 65 тис. кв. км і з населенням 2,8 млн) у дні саміту рішуче пов’язала війну Росії проти України з інтересами власної безпеки, на зустрічі у Вільнюсі не було й натяку на Швейцарію та її проблеми безпеки.
Відповідно до стандартів JTI
Показати більше: Сертифікат за нормами JTI для порталу SWI swissinfo.ch
Огляд поточних дебатів із нашими журналістами можна знайти тут. Будь ласка, приєднуйтесь до нас!
Якщо ви хочете розпочати дискусію на тему, порушену в цій статті, або хочете повідомити про фактичні помилки, напишіть нам на russian@swissinfo.ch.