Чи можливо змусити ПВК «Вагнер» дотримуватися прав людини?

Співробітники американської служби безпеки Blackwater сідають у гвинтокрил в іракському місті Хіллах, 17 червня 2007 року. Wathiq Khuzaie/Keystone

Приватні військові компанії (ПВК) і приватні охоронні підприємства (ПОП) дедалі частіше замінюють регулярні збройні сили на полях битв. Їх досить легко перетворити на «іхтамнєт» й доручити виконувати найбрудніші завдання. Під час російської агресії проти України сумнозвісна тепер на весь світ ПВК «Вагнер» стала окремою структурою, державою в державі. Але в цілому у світі приватних мілітарі організацій стало багато. Можливо, навіть занадто багато. Швейцарія прагне їх всіх змусити поважати міжнародне право за спеціально створеним «Кодексом поведінки» приватних військових компаній.

Офіс Джеймі Вільямсона (Jamie Williamson) розташований на верхньому поверсі висотного офісного центру в міжнародному районі Женеви. Звідти він уважно стежить за всією інформацією, зокрема і стосовно ПВК «Вагнер». У січні 2023 року один із «вагнерівців» дезертирував до Норвегії і став джерелом важливої інформації. Ця приватна армія, керована «путінським кухарем», зіграла важливу роль під час агресії Москви проти України, але вона і раніше привертала увагу своєю присутністю в окремих африканських країнах. Насправді ж приватизація військової сили і рішення держави віддати частину своєї монополії на насильство в приватні руки є ознакою краху державності.

Водночас, тенденція до приватизації безпекових послуг зараз стає одним із найпомітніших трендів, поряд із масовим застосуванням БПЛА, як еволюція уявлення про те, що таке сучасна армія та якими методами в майбутньому вестимуться бойові дії й розв’язуватимуться питання гарантування безпеки. Дані про точну кількість «солдатів удачі», які служать по всьому світу в ПВК і ПОП, і про їхні бюджети, мізерні і часто сильно різняться.

Компанія Future MarketInsights стверджує, що 2022 року ринок приватних охоронних послуг становив у всьому світі 80 млрд доларів, очікуючи середнього зростання на 3,7% у період до 2032 року. А ось компанія Vantage Market Research оцінює цей сектор розміром 242 млрд доларів станом на 2021 рік, прогнозуючи середньорічне зростання на 7,2% у період до 2028 року.

Визначити загальні принципи

За оцінками Женевського Аналітичного Центру вивчення проблем управління у галузі гарантування безпеки (Geneva Centre for Security Sector GovernanceDCAF), у 2017 році в усьому світі загалом налічувалося 11 млн співробітників обох приватних мілітарі організацій (ПВК і ПОП). Вважається, що відтоді ці цифри помітно збільшилися, тим більше, оцінки все одно були радше консервативними, без урахування нелегального сірого ринку.

Найманець ПВК «Вагнер» в українському місті Соледар, 29 січня 2023 року. Ivan Noyabrev/Keystone

Джеймі Вільямсон працює зараз над питанням як запобігти можливим військовим злочинам, про які повідомлялося в контексті таких ПВК, як «Вагнер». Він очолює асоціацію, що відповідає за розробку положень Міжнародного кодексу поведінки для приватних постачальників послуг у сфері безпеки (International Code of Conduct for Private Security Service Providers, ICoCA). Ідея такого Кодексу походить від швейцарської ініціативи, запущеної ще 2010 року після війни в Іраку і після того, як військовослужбовці ПВК Blackwater, ймовірно, вбили на центральній площі Багдада 14 цивільних.

Після цієї події уряди низки країн, а також деякі приватні охоронні організації та громадськість домовилися сформулювати звіт загальних принципів з метою сприяння дотриманню прав людини та гуманітарного права в галузі приватних охоронних послуг. У 2013 році ICoCA була зареєстрована на правах швейцарської некомерційної організації.

«Цей сектор набагато ширший, ніж просто проблема з ПВК «Вагнер», — розповідає нам Дж. Вільямсон у своєму невеликому офісі. – Цей Кодекс актуальний скрізь, де працюють ПВК і ПОП, тобто скрізь, де існує ризик порушення прав людини». Це стосується, зокрема, і центрів прийому та розміщення біженців. Часто у Швейцарії їхню охорону доручають саме приватним охоронним підприємствам. Тож нерідко виникають різні інциденти та конфлікти між мігрантами й охоронцями. Відповідними послугами охоче користуються і гірничодобувні підприємства, які працюють у «небезпечних країнах».

У зонах бойових дій регулярні армії часто передають ПВК на аутсорсинг такі завдання, як навчання військовослужбовців, їхнє транспортування або організацію постачання фронту боєкомплектів та інших матеріалів. Ця галузь зростає дуже швидко, але хіба можливо змусити ПВК «Вагнер» виконувати якісь там норми, вигадані якимись експертами у ситій і спокійній Женеві? Чи не ілюзія це, чи не самоомана? Будь-яке підвищення рівня прозорості цього бізнесу сприймається багатьма ПВК як джерело ризику, нехай навіть більшість тих самих ПОП не мають бойового озброєння.

Частка ринку, яку охоплюють норми ICoCA, вкрай невелика. Наразі на сайті ICoCA зареєстровано всього 117 компаній, які взяли на себе зобов’язання працювати відповідно до «Кодексу» і виконувати його вимоги щодо звітності та моніторингу. При цьому пройшли зовнішню перевірку своєї ділової практики і, таким чином, отримали статус «сертифікованих членів» всього 54 компанії з цього переліку. Неважко здогадатися, що ПВК «Вагнер» серед них немає. Натомість такі компанії, як G4S або GardaWorld, охоче підписалися під Кодексом.

Як зазначає Дж. Вільямсон, «компанії-члени ICoCA працюють більш ніж у п’яти десятках країн і регіонів, даючи роботу десяткам тисяч співробітників». Приміром, компанія Constellis, ПВК, котра поглинула залишки Blackwater, сертифікувала у 2017 році в Женеві свою дочірню компанію, що діє в Афганістані та Іраку. Віце-президент цієї ПВК з розвитку світового бізнесу Мішель Квінн (Michelle Quinn) тепер навіть входить до ради директорів ICoCA. «У результаті перевірок нам стало зрозуміло, що нова фірма дуже відрізняється від колишньої Blackwater», — каже Дж. Вільямсон. 

Ставка на упередження 

В принципі, ICoCA готова взаємодіяти з усіма, зокрема і з ПВК «Вагнер». «Хоча конкретно для неї стати членом нашої організації було би практично неможливо», — каже Дж. Вільямсон. До приходу в ICoCA він працював у кількох кризових зонах як представник Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). «Напевно, взаємодіяти з компаніями із сумнівною репутацією для нас важливіше, бо лише так ми могли б реально запобігти порушенням прав людини».

Однак що стосується України, де нині ПВК «Вагнер» веде війну на замовлення Володимира Путіна, то там ситуація взагалі складається зовсім нова. «Такі фірми формально неофіційні, але при цьому тісно пов’язані з державою. Ця ПВК — приватне крило регулярної російської армії. Тож, із юридичного погляду, бійці «Вагнера» в Україні не є найманцями, бо, якщо слідувати Женевським конвенціям, то найманці не можуть бути громадянами однієї зі сторін конфлікту, і вони мають бути мотивовані прагненням до особистої вигоди». А чим мотивовані Пригожин і його особисті бійці? Це ще належить зрозуміти. Тут ми маємо окремий випадок.

Але загалом роль ПОП і ПВК може бути цілком навіть позитивною. Найманці здатні співпрацювати з миротворчими силами, навчати місцеві правоохоронні органи, консультувати Збройні сили. «Багато західних приватних військових компаній надають такі послуги вже протягом десятиліть. Асоціація ICoCA намагається взаємодіяти з усіма такими військовими субпідрядними організаціями, прагнучи, щоб ті точно усвідомлювали існуючі правові межі та розуміли, де їхні дії вже переходять «червону лінію». Мета — запобігти нанесенню шкоди цивільному населенню, тому свою ставку ICoCA робить на упередження. Діяти треба, «поки не спущено курок», бо потому буде занадто пізно».

Західний клуб

Ключову роль у регулюванні діяльності приватних військових та охоронних компаній і підприємств мають відігравати уряди. Ще 2008 року кілька держав підтвердили свої зобов’язання щодо підтримання та забезпечення мінімальних стандартів діяльності, ухваливши «Документ Монтре» (Montreux Document), який став ще однією ініціативою Швейцарії та МКЧХ у напрямку вдосконалення порядку дотримання приватними військовими компаніями норм міжнародного права. 

«Як замовники військових і охоронних організацій, національні держави повинні і встановлювати стандарти, і вимагати їх дотримання. Сполучені Штати, наприклад, вимагають, аби наймані компанії задля безпеки диппредставництв у зонах підвищеного ризику, були сертифіковані за стандартами ICoCA. Інші країни, типу, Велика Британія, включають згадку про ці стандарти у свої договори послуг. Однак чим глибше ці компанії залучені в реальні військові операції, тим складніше здійснювати будь-який нагляд, оскільки безліч інформації просто лишається засекреченою», — каже Дж. Вільямсон.

Загалом, на сьогодні ICoCA лишається переважно західним клубом: у його роботі беруть участь представники урядів Австралії, Канади, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та США. «Ми закликаємо й інші уряди приєднатися до ICoCA з метою підвищення стандартів безпеки надання приватного військового супроводу. Перебуваючи в Женеві, ICoCA тісно взаємодіє з постійними представництвами багатьох країн щодо стандарту надання приватних послуг у сфері гарантування безпеки», — зазначили в Міністерстві закордонних справ Швейцарії у відповідь на запитання SWI swissinfo.ch про те, який статус у рамках цієї асоціації могли б мати ПВК із Росії та Китаю. 

Удосконалення національного законодавства

2013 року Швейцарія модифікувала своє федеральне законодавство. І тим заборонила зареєстрованим на її території приватним військовим компаніям брати участь у військових діях за кордоном. Цей крок було зроблено після того, як британська компанія Aegis Defence Services, один із найбільших гравців у цій галузі, що брала участь у війнах в Іраку та Афганістані, перенесла свою штаб-квартиру в Базель. Підтримка курсу країни на нейтралітет була одним із ключових мотивів, які призвели до ухвалення відповідних законодавчих поправок, що прямо забороняють ПВК, розташованим у Швейцарії, надавати військові послуги з серйозним порушенням прав людини.

Тепер Швейцарія вимагає направляти владі повідомлення щоразу, якщо ця компанія має намір почати надавати послуги із забезпечення безпеки за кордоном, і зобов’язує їх приєднатися до «Міжнародного кодексу поведінки». Робоча група ООН з питання про використання найманців в частині порушення прав людини (UN Working Group on the use of mercenaries) високо оцінила внесок Швейцарії у розв’язання питання на міжнародному рівні під час свого візиту в цю країну 2019 року. Але водночас вона розкритикувала становище з внутрішнім правовим регулюванням ринку приватних охоронних послуг. «Відсутність єдиних стандартів у цій галузі є особливою проблемою, оскільки зараз кількість співробітників приватних охоронних підприємств перевищує кількість регулярних співробітників поліції», — вказали експерти Робочої групи. 

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Окрім урядів, іншими впливовими гравцями в цій галузі є транснаціональні корпорації. «Належна обачність щодо дотримання прав людини має в цьому випадку ключове значення», — підкреслює Джеймі Вільямсон. Як замовники послуг, ці корпорації цілком мають право доволі вагомого голосу щодо встановлення стандартів, яких мають дотримуватися наймані охоронні підприємства. Так, до слова, BP — британська нафтогазова компанія — вже багато років працює в ICoCA зі статусом спостерігача. А буквально нещодавно до цієї асоціації приєдналися Glencore, найбільший сировинний трейдер, та іHolcim, глобальна швейцарська компанія з виробництва будівельних матеріалів. Цей приклад цілком може стати іншим наукою.

Як у середньовіччі?

Експерти ООН високо оцінюють значення Женевського Кодексу, закликаючи не зупинятися на досягнутому. У своєму нещодавньому звіті Ради ООН з прав людини вони наголошують на необхідності підписання окремого міжнародного договору «з метою забезпечення однакового регулювання діяльності приватних військових та охоронних компаній і підприємств у всьому світі та адекватного забезпечення захисту прав людини». В електронному листі порталу SWI swissinfo.ch Сорча Маклеод (Sorcha MacLeod) з Робочої групи ООН пояснює, що таких «солдатів удачі» вкрай рідко притягують до відповідальності за скоєні ними злодіяння.

Так, чотири співробітники компанії Blackwater були засуджені американським судом за згадані вбивства в Багдаді, але пізніше помилувані президентом США Дональдом Трампом. Перший позов проти ПВК «Вагнер» російський суд відхилив 2022 року і зараз він перебуває на розгляді в Європейському суді з прав людини. Наприкінці 2022 року республіканський сенатор США Роджер Вікер і демократ Бен Кардін запропонували Конгресу США визнати ПВК «Вагнер» «іноземною терористичною організацією». Сейм Литви погодив, що приватна військова компанія «Вагнер» є терористичною організацією, а її найманці становлять загрозу безпеці держави і суспільства.

«За останні роки змінився масштаб. Зараз ми бачимо тисячі найманців, що задіяні у численних збройних конфліктах. Раніше їх кількість була набагато меншою», — пояснює Сорча Маклеод. А й справді, зараз відбувається характерне для середньовіччя розмивання принципу державної монополії на насильство; межі між конфліктними та безконфліктними операціями стають прозорішими. Джеймі Вільямсон згоден з тим, що «в майбутньому ми можемо побачити більше ПВК, подібних до «Вагнера». Світу, в якому існують суто класичні збройні сили, більше не існує».