Експорт українського зерна та блокада Чорного моря: чи можлива угода?

Угода, що дозволяла би Україні відновити експорт зерна, давно назріла. У липні в країні вже розпочалися жнива, але українські сховища все ще заповнені зерном минулого врожаю. Copyright 2022 The Associated Press. All Rights Reserved

А між тим, наприклад, в Сомалі, яке раніше імпортувало з України та Росії майже всю свою пшеницю, сотні тисяч людей перебувають під загрозою голоду.

Умови відновлення постачання зерна з України наразі є темою консультацій, що проходять під керівництвом ООН і Туреччини за участю Києва та Москви. Але навіть якщо угода і буде укладена, зняття напруженння на світовому ринку продовольчих ресурсів може статися лише за місяці потому. «У світі, затьмареному глобальними кризами, сьогодні, нарешті, у нас з’явився промінь надії», — голосно заявив 13 липня 2022 року генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. Ця надія, за його словами, пов’язана з бажанням «полегшити голод у всьому світі». І це стало можливим за підсумками чергового раунду переговорів між російськими, українськими, турецькими чиновниками, а також представниками ООН з питаннь розблокування шляхів експорту продовольства через Чорне море.

Нині в українських елеваторах та портах — майже 22 мільйони тонн зерна. Цієї кількості достатньо, аби покрити річні потреби у збіжжі «найменш розвинених економік світу», — зазначає редакція The Economist. Щоб знайти спосіб безпечно вивезти зерно, представники ООН, як каже А.Гутерріш, «кілька тижнів працювали за лаштунками, і ось нарешті досягнуто першої загальної угоди і зближено позиції щодо багатьох аспектів цієї операції. Хоча для офіційного договору ще необхідна додаткова технічна робота», — зазначає чиновник.

Міністр оборони Туреччини Хулусі Акар (Hulusi Akar) за підсумками консультацій був ще оптимістичніший. Він зазначив, що така угода може бути підписана вже цього тижня. Коментарі подібного характеру лунали в понеділок, 18 липня 2022 року, з вуст головного дипломата Європейського союзу Жозепа Борреля. Він сподівається на підписання угоди до 24 липня. Подробиці і деталі — не розголошуються, але договір, швидше за все, охоплюватиме такі питання, як очищення фарватерів від мін, морський супровід конвоїв із зерном і порядок міжнародної інспекції вантажів, що перевозяться.

Коли саме чотири делегації зустрінуться знову за столом переговорів — достеменно невідомо. Наразі Анкара, яка дуже хоче грати роль регіональної наддержави, заявила, що гарантуватиме безпеку експортних маршрутів, а протиборчі сторони начебто готові спільно перевіряти вантажі перед тим, як вони увійдуть в українські порти. Туреччина також планує створити координаційний центр за участі Росії, України та ООН. Однак експерти попереджають: навіть якщо угода буде підписана вже сьогодні, швидше за все минуть тижні або місяці, перш ніж країни, які найбільше постраждали від світової продовольчої кризи, відчують полегшення ситуації.

Продовольча криза

Україна виробляє достатньо зерна, аби прогодувати сотні мільйонів людей. Вона є великим експортером пшениці, кукурудзи та соняшникової олії, перебуваючи в рейтингу світових виробників зернобобових культур на 9 місці. До війни більша частина експорту продовольства йшла на суховантажах з українських портів Чорного моря. Однак тепер усі звичні експортні маршрути закриті: їх блокують російські та українські міни в акваторії, а також російський чорноморський флот. «Неможливість відкрити порти, розташовані в Одеській області, буде рівносильна оголошенню війни всій глобальній продовольчій безпеці. Це призведе до голоду, дестабілізації та масової міграції по всьому світу», — попередив у травні 2022 року голова Всесвітньої продовольчої програми ООН (ЗПС) Девід Біслі (David Beasley).

Можлива глобальна продовольча криза сукупно із перебоями в ланцюжках поставок, викликаними пандемією, і негативними наслідками зміни клімату, може бути посилена військовою блокадою Чорного моря. Спад обсягів експорту зерна з України, а також опціонні ціни на продовольство, які знаходилися деякий час на високому рівні, стали для африканських і близькосхідних країн, що значною мірою залежать від імпорту продовольства з України та Росії, особливо поганою новиною. Значно постраждав, зокрема, регіон Африканського Рогу, котрий зазнає четвертий поспіль посушливий сезон. За даними ООН, у Сомалі, країні, яка раніше імпортувала всю свою пшеницю з України та Росії, під загрозою голоду перебувають сотні тисяч людей.

Угода, яка дозволяє Україні відновити експорт зерна, давно назріла. У липні в країні вже почалися жнива, але сховища все ще заповнені зерном минулого врожаю. Є побоювання, що тепер це зерно може згнити. До того ж, якщо фермери не зможуть продати свій урожай, вони втратять ліквідні кошти і нездатні будуть інвестувати у посівну кампанію наступного року. У вівторок, 19 липня 2022 року, Міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко заявив газеті Financial Times: якщо не буде досягнуто згоди щодо експорту зерна, фермери країни цього року засіють на дві третини менше площ, ніж минулого. На українську пшеницю припадає 10% усього світового експорту зерна. Тож експерти з продовольчої безпеки побоюються, що невдалий урожай в Україні наступного сезону може перетворити нинішню цінову кризу на реальну кризу доступу до продуктів у країнах з низьким рівнем ВВП.

Голови Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Групи Світового банку (ГСБ), Всесвітньої продовольчої програми (ВПП) та Світової організації торгівлі (СОТ) минулого тижня опублікували спільну заяву. У ній закликають до термінових кроків із деблокади шляхів експорту зерна з України, а також до довгострокових реформ з метою подолання глобальної продовольчої кризи. Їхні рекомендації включають в себе такі заходи, як збільшення обсягів виробництва продовольства у всьому світі та інвестування в кліматично стійке сільське господарство.

Домовилися, і що далі?

Припустимо, угода щодо експорту зерна буде досягнута вже цього тижня. І що далі? Зрозуміло, що реальний експорт не поновиться одномоментно. Судноплавна галузь має провести реорганізацію, та й акваторія Чорного моря потребує розмінування. «Судна, які зараз займаються перевезеннями, аж ніяк не стоять біля входу в Босфор і Дарданелли, в очікуванні відкриття портів України. Вони продовжують працювати, торгові компанії продовжують надсилати свої судна в усі кінці світу, міжнародна торгівля триває».

Така думка Флоренс Шурх (Florence Schurch), генерального секретаря Швейцарської асоціації підприємств сировинної торгівлі та судноплавства (Swiss Trading & Shipping Association, STSA). За її словами, навіть якщо така угода буде погоджена вже цього тижня, то все одно для повернення до нормальних темпів поставок знадобляться місяці. «Порти і судноплавні шляхи мають бути очищені від мін, але, крім того, логістичні компанії повинні бути впевнені в безпеці своїх судів та екіпажів, а страховики — ще погодитися страхувати всі ці судна та їх вантажі, і бажано не за астрономічними тарифами».

За словами директора Міжнародної кризової групи та спеціаліста з організації запобігання конфліктам Річарда Гоуена (Richard Gowan), ООН вже давно передбачала можливість виникнення таких проблем. «Ми звернулися зараз до найширшого кола контактів, разом із страховиками морських перевезень, щоб прояснити перспективи на цьому напрямі». «Розмінування може зайняти значний час, від кількох тижнів до кількох місяців, в залежності від кількості судів, мобілізованих на досягнення цієї мети, і від кількості мін у водах Чорного моря», — зазначив один з експертів в інтерв’ю The New York Times.

Чи є у вас план?

«Я думаю, що Туреччина хотіла, щоб ООН теж брала участь у цьому процесі, бо ця організація може бути джерелом як політичної легітимності, так і технічного досвіду», — каже Р. Гоуен. «Участь ООН створює додаткову прозорість, оскільки може виступати як свого роду нейтральний „третейський суддя“», — додає він. Досі основною перешкодою для досягнення дипломатичної угоди була повна відсутність довіри між Києвом та Москвою. Україна не хоче прибирати міни, які вона встановила на рейдах, без гарантій з боку Росії, що та не намагатиметься захопити ці порти, а Росія вимагає оглядати судна, які заходять в українські порти, аби переконатися, що вони не везуть зброю.

Москва також вимагає скасувати санкції щодо Росії, якщо ця угода буде узгоджена. Проти цього виступають західні країни. Угода під керівництвом ООН і Туреччини зокрема може містити заходи щодо підтримки експорту російських добрив і зерна. Російське зерно поки не знаходиться під санкціями, але багато трейдерів і банки зараз утримуються від операцій з РФ через побоювання стати об’єктами штрафних санкцій. Флоренс Шурх підтверджує, що зернові трейдери дійсно припинили працювати з Росією. За її словами, санкції Європейського союзу, до яких приєдналася і Швейцарія, поки в цій галузі досить невиразні. Тому вона закликає Брюссель і Берн прояснити свою позицію по зерну, аби трейдери могли працювати без ризику.

За словами Р. Гоуена, навіть якщо угода і буде досягнута, то в майбутньому її все одно можна буде піддати сумніву. Йдеться зокрема про контрольний механізм ООН, який регулює проїзд гуманітарних конвоїв із Туреччини до контрольованих повстанцями регіонів Сирії. Нещодавно Росія вже висловила ультиматум поставити крапку у цьому механізмі, наклавши вето на нове 12-місячне продовження його мандата. В результаті Москва поки погодилася на 6-місячне продовження. «Я впевнений, що навіть якщо механізм експорту українського збіжжя буде створено, Росія постійно загрожуватиме зруйнувати його. Росіяни знають, як грати в політичні ігри, використовуючи як важіль тиску гуманітарну допомогу», — каже Р.Гоуен.

За його оцінками, якщо поточний переговорний процес провалиться, тоді США, Великобританія і Франція порушать це питання в Раді Безпеки ООН. І, можливо, вони навіть внесуть проект резолюції, яка вимагає від Росії відновити експорт зерна з чорноморських портів. Москва, швидше за все, накладе на проект своє вето, але тоді РФ потрібно буде порозумітися з Генеральною Асамблеєю, в якій, на відміну від Ради Безпеки, засідають не 15 країн, а всі держави-члени ООН. «І тоді західні дипломати могли би спробувати змусити росіян пояснити африканським і арабським країнам, чому Москва позбавляє їх їжі», — резюмує Р. Гоуен.