Яких зусиль коштує доставляти допомогу в охоплену війною Україну?

Швейцарія вирішила налагодити маршрут доставок через українське відділення католицької благодійної організації «Карітас», з якою офіційний Берн успішно працював у минулому. © Keystone / Michael Buholzer

Швейцарія входить до складу країн-донорів, які активно надають гуманітарну допомогу цивільному населенню України, держави, що зазнала агресії. Але що робити, аби ефективно реагувати в ситуації війни і оперативно надавати людям необхідну допомогу?

Швейцарія від початку була у списку країн-донорів, які намагалися надавати допомогу цивільному населенню, що виявилося втягнутим у війну в Україні. Почалося все ще у 2014 році після анексії Криму й початку бойових дій на Донбасі. На питання, де ви були ці вісім років, у Швейцарії — чітка та ясна відповідь. Вона змогла досить швидко розгорнути механізм надання допомоги людям по обидва боки тодішньої так званої «лінії розмежування». Швейцарія постачала людям по обидва боки цієї лінії медикаменти та хімікати, необхідні для організації доступу цивільного населення до чистої питної води.

Незабаром після початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року в багатьох лікарнях та медичних центрах України склалася надважка ситуація. Закінчувалися предмети та препарати першої необхідності, наприклад, дезінфікуючі засоби. Головне Військово-медичне Управління Міністерства оборони Швейцарії (називається в побуті «армійською аптекою») мало на складах значні, більше 100 тонн, обсяги гостро необхідних медичних товарів, фактично вже готових до постачання. Питання було лише в тому, як доставити і розподілити їх по країні, яка перебуває під обстрілами, адже ракетний «приліт» міг відбутися будь-якої миті у будь-якому регіоні країни, навіть безпосередньо не ураженому бойовими діями.

Оскільки посольство Швейцарії в Києві було закрите, дипломати евакуйовані, а іноземні співробітники не могли в’їхати до країни через реальну загрозу їхній безпеці, Швейцарія вирішила налагодити канал відправлень через українське відділення католицької благодійної організації «Карітас», з якою Берн успішно працював у минулому. Ця організація надала те, що не змогло надати посольство: транспорт та логістику. «Тісна співпраця з місцевими партнерами була дуже важливою для нас, бо тільки так ми змогли швидко зреагувати на потреби, що виникають в країні», — говорить Аманда Амманн (Amanda Ammann), радник посольства Швейцарії в Києві (воно знову відкрилося в травні 2022 року), яка займається питаннями внутрішньої політики.

У списку товарів, які Швейцарія постачає в Україну через цей канал, зокрема є повністю обладнані зимові намети, засоби гігієни та базові продукти харчування, такі як цукор, борошно. Як країна-донор, Швейцарія бере участь у фінансуванні діяльності низки гуманітарних організацій, окрім того, реалізує й свої власні гуманітарні програми. Отже, поки інші міжнародні структури тільки шукали нові формати співпраці під час війни, Швейцарія вже у перші тижні та місяці вторгнення зуміла оперативно почати надавати громадянському населенню невідкладну гуманітарну допомогу. Здобутком у цій ситуації для неї став той факт, що Швейцарія давно вже надавала Україні технічну допомогу в секторі розвитку, підтримуючи також процес докорінних соціально-політичних перетворень у цій пострадянській республіці.

Комплексний підхід

Цю допомогу почали надавати ще у 1990-ті роки одразу після розпаду Радянського Союзу. Нова фаза розпочалася після другої «Революції на Майдані» наприкінці 2013-го — на початку 2014-го років. Проросійський президент був повалений і втік з держави, влада залишалася в руках законного парламенту, в країні розпочався новий період реформ. З того часу й до початку агресії у лютому 2022 року Швейцарія опікувалася різними проектами в Україні: від підтримки малих підприємств у сільськогосподарському секторі, закінчуючи проектами з переведення міського осередку на рейки сталого розвитку та децентралізації (не плутати з федералізацією) політичної влади.

Відколи почалася повномасштабна війна, перед Швейцарією теж постало питання, як надалі співпрацювати в галузі розвитку та надання гуманітарної допомоги. У результаті, замість того, щоб зупинити всі поточні проекти, швейцарська сторона вирішила розвивати свою гуманітарну присутність саме на основі всіх цих проектів. Швейцарське МЗС в особі Дирекції з питань розвитку та співробітництва (DEZA) скоректувало низку проектів, розширило їх, аби видозмінити свою діяльність і розпочати задовольняти потреби людей, яких зачепила війна.

Наприклад, на залізничному вокзалі Львова внутрішньо переміщені особи можуть цілодобово отримувати підтримку від тих волонтерів і психологів, які були першопочатково призначені Швейцарією для підтримки реформ у державній системі забезпечення психологічного та психічного здоров’я населення. Міністерство закордонних справ Швейцарії зараз перебуває у процесі інституціоналізації цього способу роботи — так званого «подвійного підходу». Цієї осені міністерство планує об’єднати зусилля щодо гуманітарної допомоги та допомоги розвитку, аби посилити позитивні елементи в обох напрямках та припинити непродуктивну витрату ресурсів.

«Реальність така, що ці напрями перетинаються все більше й більше, особливо в нестабільних кризових ситуаціях», — говорить Фріц Бруггер (Fritz Brugger), один з директорів Центру розвитку та співробітництва (Center for Development and Cooperation NADEL) при федеральній Вищій технічній школі Цюріха ETHZ. «Ми вже давно не живемо у лінійному світі. В останні роки низка гуманітарних організацій, включно з багатьма агенціями ООН, почали реалізувати саме цю концепцію, так званий „потрійний підхід“. Себто до гуманітарної та технічної допомоги підключають ще й миротворчі аспекти. Вони діятимуть комплексніше, хоча реалізувати цю методику на практиці може бути дуже складно», — попереджає Ф. Бруггер.

Чому? Бо попри структурну реорганізацію, спрямовану на усунення перепон між різними видами діяльності, в концепції може зберігатися інституційна замкнутість, що стосується перш за все питань бюджетного фінансування. Наприклад, фінансування департаментів Міністерства закордонних справ Швейцарії, які відповідають за гуманітарну допомогу та за допомогу в розвитку, залишиться роздільним навіть після їхнього структурного злиття. Подібна ситуація — у секторі підсумкової звітності. Існує ризик, що гуманітарна допомога за таких обставин може зазнати репутаційних втрат в українському суспільстві та поставити під сумнів статус нейтральної структури.

Однак, за оцінками офіційного Берну, реальна робота в Україні показує, що все це можливо зробити без будь-якої шкоди. «Інтеграція команди, яка займається гуманітарною допомогою та базується нині у Львові, до складу команди, мотивованої на співпрацю у галузі розвитку (розташована в посольстві Швейцарії у Києві), посилює загальну ефективність нашої роботи та підвищує якість швейцарського кризового реагування у ситуації даного конфлікту», — переконана Аманда Амманн.

Спираючись на місцевий потенціал

Більше того, додає вона, основу взагалі всього гуманітарного реагування Швейцарії в Україні становлять контакти та зв’язки, напрацьовані за минулі роки співпраці Берна та Києва, насамперед на рівні місцевих НУО та громадянського суспільства, а також у форматі приватно-державного партнерства. Серед найперших невідкладних заходів, вжитих посольством Швейцарії з початком війни, був проект надання допомоги українській агропромисловій компанії «Астарта»: швейцарці допомагали у закупівлі необхідних продуктів харчування всередині країни для доставки потім в українські міста, які постраждали від бойових дій.

У пошуках додаткових можливостей для перевезення та доставки гуманітарних вантажів швейцарці на додаток до потенціалу організації «Карітас» задіяли ресурси ще й інших місцевих партнерів, включно з держкомпанію «Українська залізниця» (Укрзалізниця), яка допомагала перевозити великогабаритні вантажі. І такий вибір партнерів не випадковий. Відділення міжнародної організації «Карітас» в Україні має понад шість десятків офісів і близько тисячі співробітників по всій країні. «Ми почали співпрацювати [з «Карітасом» в Україні] відразу ж після початку війни. Тому в нас був швидкий доступ до офісів, житла та складських приміщень», — каже Лукас Воборський (Lukas Voborsky), директор відділу «Карітас Швейцарія» з питань кризового реагування в Україні.

У співпраці зі Швейцарським корпусом гуманітарної допомоги (Schweizerisches Korps für humanitäre Hilfe SKH) український «Карітас» почав організовувати доставку в Україну гуманітарної допомоги зі Швейцарії, включно із сімейними зимовими наметами. «Це було в перші дні війни», — згадує Лукас Воборський. «Першим та основним завданням було організувати доставку вантажів до прикордонних переходів у Польщі. Потому потрібно було визначити, куди і як в Україні їх слід доставити. Тому, щоб оцінити реальні потреби, «Карітас» почала шукати контакти з місцевою владою».

Бути пильними

Проблема тут полягає ще й у тому, що багато гуманітарних організацій, які прибули в країну і розпочали свою роботу з нуля вже після початку російського вторгнення, зіштовхнулися з проблемами, як каже Лукас Воборський, «тонкого настроювання релевантних параметрів». Насправді, за даними консалтингової компанії Humanitarian Outcomes за такої кількості біженців набір персоналу на місцях став небанальним кадровим завданням, що призвело до помітних затримок у реалізації багатьох гуманітарних проектів. До середини травня 2022 року програми допомоги в Україні реалізовували лише близько двох десятків міжнародних НУО. Порівняно із сотнями гуманітарних офісів, що виросли як гриби після дощу в сусідніх країнах, це виглядає відверто скромно.

На думку Humanitarian Outcomes, всьому виною — недостатня готовність таких структур працювати в ситуації непередбачених обставин, яка потребує креативного осмислення найрізноманітніших варіантів розвитку подій. «Бути справді гнучким можна лише тоді, коли у вас є хоча б мінімальне уявлення про те, що треба робити в тій чи іншій ситуації та відповідно до якого сценарію», — каже Ф. Бруггер з організації NADEL. «Карітас», наприклад, був готовий оперативно допомагати українцям частково й тому, що почав готуватися до серйозної ескалації військово-політичної ситуації навколо України вже в грудні 2021 року.

Тоді Росія ще тільки проводила концентрацію військ і всі довкола говорили, що вторгнення неможливе, бо його не може бути ніколи. «Це одна з причин, чому ми були настільки ефективними від самого початку [вторгнення]», — каже Лукас Воборський. Аманда Амманн зазначає: швейцарська дипломатія діяла так само та, щойно почалася війна, відразу направила експертів Швейцарського корпусу гуманітарної допомоги до Польщі, Молдови та України. За допомогою місцевих партнерів Швейцарія спромоглася таким чином оперативно доставити в Україну 140 тонн медикаментів, 22 тонни сімейних наметів та близько 5 000 тонн продуктів харчування.

Однак Донбас, що вже згадувався, допоки лишається для більшості країн практично недоступним. За даними Міністерства закордонних справ Конфедерації, всі ті «вісім років» Швейцарія була єдиною країною, яка постачала гуманітарну допомогу по обидва боки так званої «лінії зіткнення» на сході України: підконтрольну владі і ту, що контролювали сепаратисти, підтримувані Росією.

Зараз Швейцарія призупинила туди доставку гумдопомоги. Натомість, як каже Аманда Амманн, країна переорієнтувала свої пріоритети на підтримку таких організацій, як Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Зі зміною характеру війни змінюються і акценти. Наразі перед фахівцями із кризового реагування в Україні стоять такі завдання, як захист цивільного населення від сексуального насильства чи торгівлі людьми, а також відновлення пошкодженої інфраструктури. «Гуманітарні потреби в країні існують нині буквально скрізь, і ми намагаємося не пропускати їх повз очі», — резюмує А. Амманн.