Війна в Україні: Київ і Москва ведуть закулісні переговори в Женеві?

Протягом кількох місяців дві женевські неприбуткові організації (НПО) тихо працюють над проблемою пошуку підґрунтя для мирних переговорів між Росією та Україною. © Keystone / Salvatore Di Nolfi

Впродовж кількох місяців дві женевські неприбуткові організації тихо працюють над проблемою пошуку основи для мирних переговорів між Україною та Росією. Тоді як посадовці обох країн публічно й натяку про переговори не оголошували. А тим часом у Женеві, окрім офіційних каналів зв'язку і в умовах повної секретності, «фахівці з міжнародних відносин і посередництва» продовжують підтримувати контакти між Києвом і Москвою. Розслідування наших колег із телерадіокомпанії RTS.

До миру в Україні ще досить далеко, можливо, навіть так далеко, що й уявити складно. Але це не заважає нам усім думати про мир і навіть готуватися до нього. Як можна було б запустити процес злагоджених переговорів? Над цим зараз працюють дві швейцарські неприбуткові організації, які розташовані в Женеві: Центр гуманітарного діалогу, HD Centre (le Centre pour le dialogue humanitaire, le HD Centre) і Центр політики безпеки, GCSP (le Centre pour la politique de sécurité, le GCSP). Обидві організації отримують фінансову підтримку від уряду Швейцарії.

Наразі, як з’ясували журналісти телеканалу RTS, НПО проводять певні «попередні консультації» з російськими та українськими партнерами. Мета проєкту проста: підтримати хоча б якусь форму непрямого діалогу між воюючими сторонами. «У нашій професії такий діалог називається «резервний засіб зв’язку» у вигляді платформи для неформальної і доволі конфіденційної розмови. Це дає змогу сторонам конфлікту говорити одна з одною. У рамках ініціативи ми всі вже тричі зустрічалися як віч-на-віч, так і віртуально», — визнає швейцарський дипломат, посол Томас Гремінгер, директор GCSP і колишній голова ОБСЄ, добре обізнаний із реаліями сходу України.

Без недоліків офіційної дипломатії

Йдеться в даному випадку про так звану «паралельну» або приватну дипломатію, ініційовану недержавними суб’єктами. Це дає змогу подолати або обійти слабкі сторони офіційної бюрократичної дипломатії. «Багато угод, які були досягнуті під час холодної війни, наприклад, доволі гарне рішення для Фінляндії, або ж розробка концепцій так званої «розрядки» чи процедур контролю над озброєннями, – уся ця дипломатія неформально здійснювалась високопосадовцями саме сторін конфлікту», – каже Девід Гарланд (David Harland), директор НПО HD Centre.

За його словами, «сьогодні, з різних причин, така дипломатія за старими лекалами вже неможлива, тому підставу для таких рішень слід закладати в закулісному форматі, далі проєкти рішень слід представити сторонам конфлікту і можливим офіційним посередникам, якщо такі на той момент з’являться».

Обидва Центри не називають ні імен, ні навіть функцій своїх російських і українських співрозмовників. Томас Гремінгер із GCSP каже, що це «високопоставлені експерти, які мають доступ до президентських адміністрацій з обох сторін». Згідно з розслідуванням RTS, ці «експерти» часто є колишніми чиновниками, політичними або військовими діячами. Ймовірно, у таких контактах можуть бути задіяні й чинні високопосадовці, які все ще перебувають при владі. Зазначимо, що Женева наразі – це єдине місто, що приймає членів російських та українських делегацій, особливо в контексті сесій структур та агентств ООН.

Зміст переговорів

Хоча зміст дискусій і тримається в найсуворішому секреті, але Девід Гарланд зазначає, що зараз вони зосереджені на цілком конкретних питаннях. «У березні минулого, 2022, року тільки ми запропонували обом сторонам, а потім і Генеральному секретарю ООН план можливої угоди щодо експорту сільськогосподарської продукції. Це була угода про зниження цін на продукти харчування, які стосуються мільйонів людей у світі, залежних від російського та українського зерна, — каже Д. Гарланд. – Це було те конкретне питання, щодо якого обидві сторони змогли домовитися, бо обопільно хотіли тоді уникнути ситуації, де лише їх вважали б відповідальними за голод у світі». 

+ Читайте наші матеріали українською

 «Цей неформальний діалог дуже корисний, зокрема, для обговорення офіційних наративів, позицій сторін», — каже Томас Гремінгер. «Він також дає нам змогу перевірити, чи існують зараз можливості для реалізації якихось заходів зі зміцнення довіри. Діалог дозволяє також перевірити ідеї, які теоретично потім могли б бути використані в мирних переговорах».

Менше лихо

Є тут і ще одна обставина. Росію і всіх її лідерів, включно з найрізноманітнішими посадовцями, занесено до санкційних списків. Для багатьох західних і українських персон навіть просто одна розмова з представниками РФ була б рівносильна узаконенню російського вторгнення в Україну. Тож наскільки доцільно зараз взагалі розмовляти з росіянами? «Ми завжди маємо усвідомлювати, що йдеться про агресивну війну Росії проти України», — наголошує Томас Гремінгер.

«Але дипломатія як така передбачає можливість розмови з усіма сторонами, готовими до діалогу. Якщо ми хочемо зрештою досягти узгодженого закінчення цього конфлікту, то в нас немає іншого вибору, окрім як розмовляти з обома сторонами». «Будь-які переговори — це завжди менше лихо, і лише сторони конфлікту повинні вирішувати, коли вони готові примиритися з цим лихом», — резюмує Д. Гарланд.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання!