«Російська мова в Україні — також одна з жертв Путіна»

Андрій Курков: «Україна не може дозволити собі бути нейтральною. Вона має стати частиною структури, здатної захистити країну у майбутньому від нової агресії». SWI swissinfo.ch

Український письменник Андрій Курков перебував у Женеві на саміті з прав людини. В інтерв'ю порталу SWI swissinfo.ch він розповідає про російське вторгнення в Україну, про Швейцарію як ідеальну країну та про становище російської мови в Україні.

Андрій Курков народився 1961 року в Росії, з дитинства жив у Києві. Автор численних романів та кіносценаріїв. У «Щоденнику вторгнення» він розповідає про свої переживання та думки. За цю роботу отримав у 2022 році у Мюнхені престижну німецьку Премію ім. брата та сестри Шолль (Geschwister-Scholl-Preis). Андрій Курков належить до українських авторів, які пишуть свої книги російською мовою.

SWI swissinfo.ch: У першому записі вашого «Щоденника вторгнення» від 29 грудня 2021 року ви висловлюєте надію, що Україна розвиватиметься шляхом Швейцарії. Зараз, через півтора роки, ми розмовляємо в Швейцарії, і я хочу спершу запитати Вас: як Ви оцінюєте політичний курс Конфедерації за цей період часу?

Андрій Курков: Я розумію, що Швейцарія завжди була традиційно нейтральною державою. При цьому, на мій погляд, нейтралітет не є виправданням будь-яких відносин з агресором. Головна проблема зараз у тому, що Берн забороняє іншим країнам передавати Україні озброєння, вироблені у Швейцарії. А без зброї та боєприпасів Україна програє цю війну. Якщо українська армія не зможе ефективно захищати своє населення, жертв серед цивільних осіб буде ще більше.

На Женевському саміті з прав людини та демократії Ви виступаєте як «очевидець». Хто Ви тепер, після початку російського вторгнення, – очевидець чи письменник?

На жаль, я не можу більше писати художню літературу. Я не зміг покласти на папір протягом останніх 15 місяців жодного слова. Я починав кілька разів і зазнав невдачі. Я, звичайно, намагатимуся знову. Але єдина тема, про яку я зараз можу писати, — це війна, це те, що відбувається з українцями через російську агресію.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Дуже шкода, адже Ви зараз дуже успішний автор сюрреалістичних романів, перекладених 37 мовами. Ви самі розмовляєте одинадцятьма мовами?

Раніше говорив. Зараз я говорю тільки шістьома.

Які це мови?

Російська, українська, німецька, французька, англійська — і ще я розумію італійську.

Наразі російську та українську мови як ніколи політизовано. Як Ви ставитеся до цього?

Вам відомо, що я — українець російського походження. Я пишу художню літературу російською мовою. Нон-фікшн я створюю російською, але також українською та англійською мовами. Російська мова та російськомовна культура в Україні сьогодні також є жертвами Путіна. Нині набагато менше людей говорять російською, ніхто більше не хоче її вчити. Російськомовним письменникам в Україні доводиться нелегко, адже більшість книгарень взагалі не хочуть продавати книжки російською мовою. Навіть ті, що були написані та видані в Україні.

Однак це зрозуміла емоційна реакція на вторгнення, яка певною мірою так само носить і раціональний характер. Коли я чую російську мову на вулицях Женеви, я не знаю, хто це — росіянин, українець чи білорус. Але, коли я чую українську, мені ясно, що це мої співвітчизники.

Але самі Ви досі говорите на публіці російською?

На публічних заходах в Україні я говорю українською, у приватному спілкуванні я говорю російською.

Може, варто було б вам і в Женеві свою промову вимовити українською, як то кажуть, щоб «надіслати сигнал»?

Ні-ні. Я говоритиму англійською. Моя дружина з Англії, мої діти піддані Великобританії. Для мене мова — це інструмент, іноді інструмент культури, іноді інструмент політики. Українська мова, згідно із законодавством, є в Україні єдиною офіційною мовою. Саме з цієї причини на публічних заходах в Україні я й говорю українською.

Чи стали б Ви говорити російською, якби справа була інакша?

Ні, не став би. Українська мова — це самий очевидний захист української ідентичності та української незалежності. Росії вдалося змусити Білорусь мати дві офіційні мови: російську та білоруську. І що сталося? У Білорусі людей, які розмовляють на вулиці білоруською, вважають крайніми націоналістами та насміхаються над ними.

Якби російське вторгнення припинилося, як це позначилося б на долі російської мови?

Якщо судити з постів у мережі Facebook, то зараз в Україні російська мова — це мова ворога, і це навіть незважаючи на те, що добра половина українських військових, які борються на передовій, — російськомовні. При цьому більшість російськомовних українців чудово знають, хто несе відповідальність за таку погану репутацію їхньої рідної мови. Загалом Путін підштовхує Україну до розвитку української ідентичності навіть швидше, ніж це відбувалося б, якби він не вирішив розпочати агресію.

Соціальні мережі — це для Вас найважливіший інструмент комунікації. Навіть перебуваючи тут, у Женеві, Ви публікуєте там свої пости про події в Україні, наприклад, про бомбардування Києва.

Мої діти перебувають у Києві, як і більшість моїх друзів. Я хвилююся щоночі, бо щоночі нам доводиться стикатися з обстрілами. Вся країна живе ось так, під загрозою, у смертельній небезпеці, яка походить від Росії. Але при цьому весь світ знає про це і бачить, як росіяни вбивають мирних жителів України та як вони окуповують їхню територію. Я сподіваюся, що це вплине на політичні рішення Швейцарії. Адже не можна просто мовчки спостерігати за вбивствами.

Ви маєте на увазі позицію Швейцарії щодо реекспорту озброєнь?

Йдеться про гуманітарні питання, про реекспорт зброї, про багато інших питань. Я також дуже сподіваюся, що Швейцарія візьме активну участь у повоєнному відновленні України і що вона допоможе цій країні стати членом ЄС. Швейцарія сама не входить до Євросоюзу, але це все одно дуже важлива країна, зокрема й у фінансовому сенсі.

У Швейцарії деякі ліві політики закликають до конфіскації російських активів, заморожених на рахунках у швейцарських банках.

Я у цьому не фахівець. Я просто сподіваюся, що швейцарські банки не стануть притулком для російських злочинних грошей, які використовуються для підкупу європейських політиків як вкрай лівих, так і вкрай правих політичних партій, аби ті просували інтереси Росії. Але я впевнений, що швейцарська влада точно знає, що відбувається у них в Швейцарії.

В Україні продовжується активна боротьба з корупцією. Минулого тижня було заарештовано голову Верховного суду Всеволода Князєва. Що означає зараз в Україні підтримувати та розвивати структури громадянського суспільства?

Зараз у країні функціонують не лише всі політичні структури та інститути, а й взагалі все інше. Ви можете купити новий автомобіль у Миколаєві, навіть незважаючи на те, що вчора автосалон там був розбомблений. Голова Верховного суду перебуває у в’язниці та усунений з посади. В Україні донедавна вся правова система була дуже корумпована. А цей арешт показує, що боротьба з корупцією продовжується. Скільки часу пройде, перш ніж наше суспільство зможе назвати себе вільним від корупції? Я не знаю.

Ви відомі своїм вельми критичним поглядом на українську політику. У «Щоденнику вторгнення» Ви також малюєте дуже неоднозначний портрет президента Володимира Зеленського.

«Попри усі коливання, настрій у країні радше позитивний»

Президент Зеленський зараз має в країні величезну підтримку. Звичайно, його також багато критикують, у тому числі й в осередку інтелектуалів, бо Україна складається з окремих людей, а не колективних мас як Росія. В Україні зареєстровано понад чотири сотні політичних партій, там не припиняються дискусії, не припиняється критика. Наступний президент, чи, можливо, навіть це буде жінка-президент, опиниться в такому самому становищі.

Але наразі найголовніше полягає в тому, що Зеленський — це президент країни, яка перебуває у стані війни. І він досить добре справляється із цією роботою. Подивимося, що станеться, коли війна закінчиться, чи він тоді залишиться президентом. Поки що в Україні нікому не вдавалося залишатися на посаді президента два терміни (окрім Леоніда Кучми. – Ред.). Це дещо свідчить про Україну.

Тобто загалом, попри усі коливання, у країні панує позитивний настрій?

Загалом так. Це показує, що демократія працює, що в країні є політичні свободи, є свобода слова, бо ніхто ще не був покараний за критику влади.

Коли війна завершиться, чи зможе Україна стати такою ж стабільною країною, як Швейцарія?

Це було б ідеально. Але Україна не може дозволити собі бути нейтральною. Вона має стати частиною структури, яка здатна захистити країну в майбутньому від нової агресії. Але в якомусь сенсі Швейцарія завжди була для мене прикладом ідеальної гармонії: тут є різні кантони, люди розмовляють чотирма мовами, багато хто розмовляє англійською. Завдяки цьому нейтралітету та такій гармонії саме тут розташовані штаб-квартири ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста. Швейцарія – це приклад ідеальної країни.

Вона такою залишається і зараз?

Безперечно.