«Швейцарська школа для нас – це справжнє рятувальне коло»

Ця школа довгий час була свого роду найголовнішим та першим місцем зібрань для українських дітей у кантоні Во. swissinfo.ch

Наразі у Швейцарії як біженці знаходяться близько 13 000 українських дітей молодшого шкільного віку, майже всі – з особливим дозволом на проживання – захисним статусом S. Більшість із них не знають, коли вони зможуть повернутися додому. Вчитися доводиться і дітям, і школам: одні вчать нові мови та культуру, інші навчаються адаптуватися до нової ситуації, зокрема, в плані організації навчального процесу.

Наталія Войдюк, 42-річний психолог, та її донька Олександра приїхали до Швейцарії у березні 2022 року, через кілька тижнів після початку вторгнення Росії в Україну. До кордону з Польщею вони йшли пішки вісім годин. Потім – провели ніч у Кракові, після чого 22 години їхали автобусом до Швейцарії. «Ми були страшенно стомлені. Однією рукою я тримала свою доньку, а іншою – валізу з речами», — згадує Наталя. Її шестирічна донька Олександра також несла багаж: рюкзак зі шкільними підручниками. У Києві вона щойно пішла до першого класу, проте завершувати свій перший шкільний рік їй довелося вже у Муртені, невеликому містечку у швейцарському кантоні Фрібур.

Минув рік, тож Наталія Войдюк намагається підвести певний підсумок та проаналізувати свою життєву ситуацію: «Наша найбільша проблема — це емоційне та інформаційне навантаження. Українські жінки постійно стежать за військовими та політичними новинами з дому. Вони залучені до потоку інформації та переживають за своїх родичів. Це ускладнює адаптацію до нової країни».

Шестирічна Олександра Войдюк у своїй новій школі у Муртені. Дівчинка з гордістю показує фігурку «Рижика», що нагадує їй про котика, якого вона змушена була залишити в Україні. Багато українських дітей сумують не лише за рідними та близькими, а й за своїми домашніми тваринками. swissinfo.ch

За словами Наталії, школа у Швейцарії стала для неї та її дитини справжнім рятувальним колом. «Якщо у Вас є діти шкільного віку і вони ходять до школи, тоді у вас є шанс налагодити більш-менш структуроване життя. Школа задає вам ритм, дає стабільність та надію. Швейцарські школи – це свого роду клей, який скріплює наші зруйновані війною життя».

Статистика Міністерства освіти України говорить про те, що, станом на грудень 2022 року, в західноєвропейських країнах близько 2,25 млн українських дітей молодшого та середнього шкільного віку відвідували школи або старші групи дитячих садків. Загалом це становить 43% від загальної чисельності українських дітей цієї вікової категорії.

За оцінками нового випуску «Шкільного барометра» (Schul-Barometer), дослідницького проєкту, яким займається Інститут управління та економіки освіти (Instituts für Bildungsmanagement und Bildungsökonomie – IBB) при Педагогічному інституті кантону Цуг (Pädagogische Hochschule Zug), близько 13 000 таких дітей знаходяться у Швейцарії. Щороку це дослідження присвячується певній важливій темі, яка стосується шкільного життя у Швейцарії. У 2023 році, що й зрозуміло, воно вийшло під заголовком «Один рік війни в Україні — один рік становища дітей-біженців та молоді з України» (Ein Jahr Krieg in der Ukrainі — Ein Jahr Situation von Flüchtlingskindern und Jugendlichen aus der Ukraine). 

«Ми чекали на велику, але коротку війну»

По швейцарським кантонам діти розподіляються по-різному. Наприклад, франкомовний кантон Во (Vaud) наразі приймає близько 1 200 дітей з України, а в цілому в школах кантону навчається близько 94 000 дітей. «У березні 2022 року ми очікували на велику війну, яка триватиме недовго. Та й перші біженці, що прибули, чітко говорили, що хотіли б повернутися додому якнайшвидше», — каже порталу SWI swissinfo.ch Наталі Жонен (Nathalie Jaunin), заступник директора кантонального департаменту освіти.

Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання

Але тепер зрозуміло: те, що мало бути для місцевої системи освіти тимчасовою ситуацією, швидше за все, стане нормою. У міру того, як війна затягувалася, це ставало все очевиднішим. «У цій ситуації дедалі більше школярів та людей, яких ми приймали, почали будувати довгострокові плани», — каже Наталі Жонен.

Серж Мартен (Serge Martin), директор загальноосвітньої середньої школи в місті Обонн (Aubonne) на Женевському озері, що знаходиться за 125 км на південний захід від Берна, запросив журналістів SWI відвідати свою школу, розташовану в замку ХІІ-го століття, і познайомитися з українськими діточками, які там навчаються. Цей замок знаходиться у самому центрі старовинного міста, на початку XIX століття він був переобладнаний під школу. Внутрішнє подвір’я вимощене бруківкою і оточене середньовічною галереєю.

Ця школа довгий час була свого роду найголовнішим та першим місцем зібрань для українських дітей у кантоні Во. Минулого, 2022, року вона прийняла близько 50 дітей з України, 30 з яких навчаються тут й сьогодні. Одним із перших завдань школи є навчання дітей місцевій офіційній мові — це французька мова. У той час як молодші діти відразу йдуть у звичайні класи, тому що вивчення нової мови їм дається найпростіше, підліткам доводиться спочатку відвідувати уроки інтенсивного вивчення мови. «Наша мета полягає в тому, щоб діти якнайшвидше вивчили французьку мову і правила соціального життя, які діють у Швейцарії. Особливо важливо надати їм впевненості у собі, показавши, що ми цілком помічаємо і визнаємо всі їхні здібності та досягнення в математиці, англійській та інших предметах», — каже Наталі Жонен.

Каролін Бессон (Caroline Besson), заступник директора школи у місті Обонн (Aubonne), вітає українських дітей. swissinfo.ch

Багато дітей продовжують відвідувати і свою українську школу, але вже тільки в режимі онлайн. «У дітей багато домашніх завдань, які вони одержують від української школи, а ще вони ходять на швейцарські мовні курси та відвідують звичайні уроки. Всі ці три складові разом є дуже високим навантаженням на свідомість дітей і підлітків», — каже Штефан Герхард Хубер (Stephan Gerhard Huber), керівник проекту «Шкільний барометр» з кантону Цуг. У телефонному інтерв’ю з нами він зазначає, що навчальне навантаження здатне зашкодити нормальній соціальній інтеграції дітей, тому що такі важливі для їхнього розвитку ігри, розваги, культурні та спортивні заходи опиняються часом на другому плані.

Саме соціальна інтеграція українських дітей виявилася найскладнішим завданням для швейцарських шкіл. З одного боку, школи були зобов’язані запропонувати їм необхідну психологічну та емоційну підтримку, а з іншого боку, вони повинні були забезпечити якомога оперативнішу інтеграцію учнів до загального навчального процесу.

Спочатку школи покладалися на волонтерів з числа українців та росіян, які постійно мешкають у Швейцарії та володіють місцевими мовами. Нині роль посередників між дітьми, їхніми сім’ями, школою та владою виконують найняті муніципалітетами перекладачі. «Школи працюють із різними перекладацькими агентствами. Як правило, після встановлення довірчих відносин з ними, сім’ї та школи працюють вже з одними й тими ж перекладачами», — каже Наталі Жонен.

За її словами, кантон спеціально навіть збільшив свій шкільний бюджет, аби мати можливість закупити додаткові шкільні матеріали та найняти більше вчителів та перекладачів. Яка ціна питання? Наталі Жонен не уточнює.

Якими словами говорити про війну?

Ще одна проблема для шкіл — як і якими словами говорити про війну в Україні на уроках, особливо коли в деяких дітей члени сім’ї, перш за все, батьки, перебувають на фронті, а самі діти були глибоко травмовані війною. Жодних спеціальних інструкцій із цього приводу кантональна влада не випустила. «Швейцарські ЗМІ та Федеральна рада, кабмін, використовують такі слова, як «війна» та «вторгнення», і ми не можемо вдавати, ніби нічого не сталося, особливо перед дітьми та батьками, які чудово поінформовані про все, що відбувається», — каже Штефан Герхард Хубер. 

На офіційному сайті кантону Во війна називається «конфліктом», а не «війною» чи «вторгненням». «Терміни „вторгнення“ чи „конфлікт“ не означають якусь обов’язкову політичну позицію. На уроках історії чи політичного виховання вчителі можуть вільно торкатися цього питання», — додає Наталі Жонен.

Вона каже, що адміністрація школи «особливо намагається створити у школі сприятливий моральний клімат». Як приклад вона нагадує про те, як їм довелося в лютому пояснювати учням, чому по всій країні раптом почали вити сирени. Нагадаємо, що Швейцарія щорічно тестує систему гучного оповіщення населення про різні характерні для гірської Швейцарії небезпеки (зсуви, повені), включаючи радіаційну тривогу. «Ми заздалегідь поінформували всіх вчителів та батьків українських дітей, щоб вони не хвилювалися. Ми завжди намагаємося передбачити, що могло б стати для них травмуючим переживанням».

Українські діти у школі міста Обонн: Ярема, Амір, Марта, Каріна та Дарія (зліва направо). Вони вже цілком впевнено розмовляють французькою мовою. swissinfo.ch

Зрозуміло, українські батьки планують одного разу повернутися додому, а тому зацікавлені в тому, щоб їхні діти продовжували вивчати рідну українську мову. Це також хвилює і Міністерство освіти України, оскільки майже половина всіх українських дітей, які залишили країну, нині живуть у європейських країнах, а мови вони швидко вчать. І так само швидко забувають. 

На сьогоднішній день країну були змушені залишити приблизно 7,8 млн. українців, 90% вимушено переміщених осіб — це жінки та діти. У зв’язку з цим українське Міністерство освіти вважає, що в такій ситуації «норми та правила освітнього процесу визначаються національним законодавством країни проживання» і що оцінки, отримані дітьми за кордоном, будуть визнаватись та зараховуватись і на батьківщині.

Однак питання про рідну мову залишається відкритим. Наталія Войдюк хоче, щоб її донька навчилася грамотно читати та писати українською, а тому вона б хотіла організувати курси української мови. «Наразі таких курсів у нас немає, але така можливість не виключена. Проте для цього нам потрібні якийсь мотивований муніципалітет та підтримка українського посольства», – каже Наталі Жонен.

Діти з Маріуполя тепер навчаються у школі міста Обонн, кантон Во, Швейцарія. swissinfo.ch

Школа в Обонні могла б організувати курси української мови у другій половині дня в середу та суботу. Посольства та муніципалітети самі також часто організовують мовні курси, такий досвід вже накопичений у галузі викладання португальської, іспанської, китайської, японської, сербської, хорватської, англійської та німецької мов. «Дві третини українців буквально сидять зараз на валізах, — каже Штефан Герхард Хубер (Stephan Gerhard Huber), керівник проекту «Шкільний барометр» із кантону Цуг, маючи на увазі, що вони готові повернутися до України одразу, як закінчиться війна. – І сказати їм, мовляв, припиняйте вчити українську — це не було б правильним підходом».

Довідка

У Швейцарії наразі проживає близько 75 000 громадян України зі спеціальним захисним статусом S. Цей документ продовжується щорічно та дає біженцям право на житло, соціальну допомогу та медичне обслуговування. На додаток до приблизно 13 000 дітей шкільного віку у Швейцарії знаходяться близько 5 000 молодих людей віком від 15 до 20 років. Багато хто з них вже розпочав або ще тільки має розпочати своє професійне навчання влітку 2023 року.

Державний секретаріат у справах міграції (SEM, підрозділ Міністерства юстиції) ухвалив 1 березня 2023 року, що ці юнаки та дівчата у будь-якому випадку зможуть продовжити свою освіту у Швейцарії аж до закінчення навчання та отримання офіційної швейцарської трудової кваліфікації.