Як Хелен Рамскар зі Швейцарії допомагає медичній службі України
Агресія Росії викликала у Швейцарії хвилю солідарності з Україною. Хелен Рамскар вирішила не обмежуватися словами: ця мешканка кантону Базель-Штадт зібрала грошей і закупила для України машини швидкої допомоги.
Це сталося 9 березня 2022 року, коли на екрані телевізора перед Хелен Рамскар промайнули новини про варварський обстріл пологового будинку в Маріуполі. Кадри з Іриною Калініною, важко пораненою вагітною пацієнткою пологового будинку, яку на ношах витягли з руїн, обійшли увесь світ і назавжди закарбувалися у свідомості Хелен, яка на той момент годувала свою п’ятимісячну доньку.
«Ця жінка, Ірина, так і стояла у мене перед очима. Я цілком могла уявити собі її ненароджену дитину. Це був справжній кошмар», — каже Хелен Рамскар. Загинули тоді і сама Ірина Калініна, і її дитина. «Я багато думала не лише про них, а й про те, чого могли б насамперед потребувати такі постраждалі як Ірина. Зрештою я зрозуміла, що їм потрібні насамперед сучасні машини швидкої допомоги».
Упродовж кількох днів 40-річна Хелен організувала онлайн-заклик про допомогу під заголовком Ambulance ReliefЗовнішнє посилання. Спочатку її метою було відправити в Україну одну машину швидкої допомоги. Але потім Хелен Рамскар зібрала майже 110 000 швейцарських франків або 120 700 доларів США, закупивши на ці гроші не лише машини швидкої допомоги, а й різні види медичного обладнання.
Усе це вона передала в дар Україні та її системі охорони здоров’я. З точки зору України російські війська зробили навмисне руйнування лікарень і клінік елементом своєї військової стратегії. Москва, зрозуміло, все заперечує. А тим часом тільки до кінця 2022 року в Україні було зафіксованоЗовнішнє посилання понад 700 фактів обстрілів медичних установ, включно з 65 атаками на машини швидкої допомоги.
«Майже щодня ми втрачаємо не тільки життя, а й технічні ноу-хау та обладнання», — каже Артем Рибченко, колишній посол України у Швейцарії. Портал SWI swissinfo.ch зв’язався з ним телефоном наступного дня після того, як лікарня, що отримала обладнання від Ambulance Relief, потрапила під черговий російський ракетний обстріл. За словами дипломата, такі акти допомоги «дають українцям почуття солідарності, вони розуміють, що не самотні зі своїми проблемами».
Від початку війни в лютому 2022 року швейцарці вже прийняли в себе близько 70 тис. біженців і пожертвувалиЗовнішнє посилання одному тільки фонду Glückskette/Swiss Solidarity/Swiss Solidarity/«Швейцарська солідарність» понад 130 мільйонів франків.
«Купити машину швидкої допомоги у Швейцарії»
Хелен Рамскар, уродженка Північної Ірландії, переїхала до Швейцарії разом зі своєю родиною у 2019 році. Раніше вона не мала жодного досвіду організації такого роду проектів. Останніми роками вона писала книжки, а ще раніше — працювала в апараті колишнього Принца Уельського, нині короля Великої Британії Карла III. Однак Хелен Рамскар точно знала одне: вона хоче і має допомогти.
Приєднуйтесь до наших каналів TelegramЗовнішнє посилання та ТвіттерЗовнішнє посилання
Разом з іншими батьками дітей, які навчаються в школі разом із її власними, вона раніше вже збирала для України ліки та засоби першої допомоги. У день знищення пологового будинку в Маріуполі, вклавши доньку спати, жінка відкрила ноутбук і набрала в пошуковій системі слова: «Купити машину швидкої допомоги Швейцарія».
Зрештою вона знайшла в місті Гретценбах (Gretzenbach), що в кантоні Золотурн за 60 км на південь від Базеля, автосалон ACT Special Car Center, який продавав старі машини швидкої допомоги. Автосалон порекомендував їй дизельний автомобіль «Мерседес Спринтер», оскільки запасні частини для цієї моделі легко знайти у Східній Європі. Салон також запропонував допомогти і перегнати машину швидкої допомоги до посольства України в Берні. Потім Хелен зв’язалася з посольством, а там уже його працівники допомогли з оформленням документів. Кінцевий пункт призначення в Україні посольство обирало самостійно, виходячи з потреб.
Генератори у своїй вітальні
Потім Хелен Рамскар створила спеціальну веб-сторінку для пожертвувань і розмістила заклик пожертвувати в мережі Facebook. До проекту скоро долучилися друзі, а потім і зовсім незнайомі. Пожертви надходили від працівників та учнів Міжнародної школи Базеля, в якій навчаються її двоє старших дітей, а також від різних людей як у Швейцарії, так і за кордоном.
Протягом двох тижнів Хелен Рамскар зібрала достатньо грошей — 18 000 швейцарських франків — щоб купити машину швидкої допомоги та оплатити ремонт, аби передати машину Україні в ідеальному стані. Потім настав момент істини: 23 березня 2022 року вона стояла перед посольством України, бо рівно об 11 ранку водій автосалону мав пригнати сюди автомобіль.
Хелен Рамскар каже, що дуже хвилювалася, удари серця віддавалися у скронях глухим болем: а раптом нічого не вийшло? Але потім машина повернула з-за рогу. «І це був просто неймовірний момент». Посол особисто вийшов до неї, сказав, наскільки необхідна така допомога. І тоді Хелен зрозуміла, що це лише початок.
До серпня 2022 року вона організувала загалом відправлення в Україну через посольство чотирьох машин швидкої допомоги. Посол мав рацію. Потреба в таких машинах в Україні величезна.
Війна триває вже майже 500 днів і машини «швидкої» лишаються найбільш затребуваним видом допомоги для українських медслужб. Про це говорить і Міністерство закордонних справ Швейцарії. Складність однак полягає в тому, що знайти спецавтівки, що підходять саме для України, досить нелегко.
Отак, у квітні 2023 року кантон Базель-Штадт і місто Цюріх передали Україні п’ять уживаних машин швидкої допомоги, більшість з яких було отримано з Нідерландів. Гроші, зібрані Хелен, скоро скінчилися. Однак вона не опустила рук. З проханнями про надання іншого медичного обладнання вона тепер напряму зверталася до українців у Швейцарії, з якими вона потоваришувала, і які точно знають, що зараз потрібно Україні.
Її зусиллями в Україну вирушили, наприклад, спірометр для діагностики пневмонії, апарат для виявлення ушкоджень слуху, спричинених обстрілами, а також понад два десятки дизельних генераторів і переносних акумуляторів. «Я навіть не можу описати емоції лікаря, якого я зустрів за кілька днів після того, як я доставив йому електрохірургічний апарат, куплений для нас Хелен», — пише нам в електронному листі Євген Календа, волонтер з міста Дніпро.
«Він сказав, що раніше він міг тільки мріяти про те, аби мати такий апарат у своїй операційній. З його допомогою він уже зміг зробити кілька складних операцій». Подібні апарати зазвичай надто дорогі або вони доставляються в Україну надто довго. Це вже говорить інший волонтер, Тарас Патлатюк, український науковець із Базеля, який допомагає зараз проекту Ambulance Relief.
Хелен Рамскар працює раціонально і практично. Вона шукає в мережі спеціалізоване обладнання і замовляє його потім у постачальників за кордоном. За більш буденними предметами, як-от генератори, які жінка тимчасово складує у своїй вітальні, вона навіть їздить у місцевий господарський магазин разом зі своїм малюком. Іноді виникає хаос і коли діти не можуть знайти перемикач каналів для телевізора, вони жартують, мовляв, мама його теж пожертвувала.
«Я її не забуду»
Діти і чоловік, Нік, з ентузіазмом підтримують проект, хоча, звісно, поєднувати таке волонтерство з роботою і сімейним життям було непросто. Зараз, за 15 місяців після запуску проекту, вона каже, що все-таки знайшла баланс між роботою, допомогою Україні та власними дітьми, які теж потребували уваги.
Сьогодні скрізь в її будинку можна бачити символи і знаки подяки, включно зі строкатими сертифікатами українською мовою, надісланими кількома одержувачами пожертвувань за лінією проекту Ambulance Relief. За свою благодійну діяльність вона також отримала дві нагороди від посольства Великої Британії в Берні.
Впевненість Хелен Рамскар у своїй здатності змінити ситуацію на краще зростала разом з її успіхами. Нині з метою організації системної доставки вкрай необхідної медичної допомоги в Україну та інші регіони світу вона створює цілу асоціацію.
«Закупівля машин швидкої допомоги — це так далеко від усього того, чим я займалася раніше. Втім це показує, що перед обличчям такого конфлікту ми далеко не безпорадні. Ми все одно здатні щось робити, починаючи з нуля», — каже вона. Війна триває і образ Ірини Калініної з Маріуполя тепер постійно присутній у її свідомості. «Це те, що мотивує мене працювати далі. Я не хочу забувати її. І я її не забуду».
Відповідно до стандартів JTI
Показати більше: Сертифікат за нормами JTI для порталу SWI swissinfo.ch
Огляд поточних дебатів із нашими журналістами можна знайти тут. Будь ласка, приєднуйтесь до нас!
Якщо ви хочете розпочати дискусію на тему, порушену в цій статті, або хочете повідомити про фактичні помилки, напишіть нам на russian@swissinfo.ch.